• POSTUP

Що за обрієм?

Оновлено: бер 27


Динамічність української політії грає злий жарт із спостерігачами: у гонитві за вирішенням життєво важливих проблем з розряду «хто дурень?!», ми забуваємо про те, що живемо в умовах глобалізації, коли економічна «астма» далекого несусіда здатна прямо вплинути на те, що завтра творитиметься на нашій вулиці. У своїх матеріалах ми намагаємося цю помилку виправити, і ввести вас у курс тих подій, про які не повідомлять у новинах. 4 березня поточного року, за 6447 кілометрів від Києва, відбулася подія, яка може вплинути не тільки на світову економіку, а й на розвиток геополітичних процесів. У тому числі, на становище України у світовій економічній системі. У Пекіні, у Будинку народних зборів, відкрилася 4 сесія Всекитайських зборів народних представників (далі ВЗНП) 13 скликання. Сесія довгоочікувана, яка у зв'язку з пандемією переносилася за термінами і тривала всього тиждень до 10 березня 2021 року, замість десяти днів - нібито з тієї ж причини. Знавцями китайських реалій сесія вже названа "поворотним пунктом у боротьбі за владу в китайському керівництві".




Пандора відкриває ящик


Найчастіше, аналітики називають ВЗНП "декоративною" структурою, в межах якої транслюються ті рішення, що то відповідають стратегії Постійного комітету ЦК КПК і Держради КНР. Формально це парламент КНР, вищий орган державної влади. До його складу входять майже 2970 депутатів, які обираються не тільки за територіальним, а й за галузевим принципом (у тому числі, від збройних сил). Рішення приймаються абсолютною більшістю що дає передбачуваність у їхньому прийнятті. А вже між сесіями, формально і неформально, за їхнє виконання та узгодження з Постійним комітетом ЦК КПК відповідає Постійний комітет ВЗНП. Це породжує конкуренцію угрупувань всередині Постійного комітету ЦК КПК за відповідній вплив на Постійний Комітет ВЗНП. Точніше, на можливість впровадження та лобіювання "своїх людей" з числа депутатів парламенту.


Перш за все, йдеться про угруповання т.зв. «шанхайців» (ставленик діючий голова КНР Сі Цзяньпінь), та їхнього основного конкурента угруповання колішнього Голови КНР Ху Цзінтао (ставленик прем'єр-міністр Китаю Лі Кецянь). Боротьба між названими угрупованнями відбувається за посаду голови ПК ВЗНП (який скликає збори); заступників; начальника Секретаріату (обираються з числа депутатів ВЗНП максимум на 10 років – і можуть зміщатися), так і за місця рядових членів Комітету. На голосування депутатів-військових впливає дочірній орган ВЗНП Вища військова рада. Головою ВПС на сьогоднішній день є голова КНР Сі Цзянпінь.



Зустріч Лі Кецяня з журналистами



Що може вплинути, і що впливає на ситуацію при посиленні внутрішньовладної конкуренції за перетворення ВЗНП з формальної структури у знаряддя боротьби за контроль над країною – це його нинішній функціонал. Найголовніше: ВЗНП виконує конституційну функцію прийняття змін і контроль за втіленням Основного Закону, визначення інституційної структури системи держвлади і контроль "Органічного закону" (визначає механізм виконання влади і управління країною); обрання і зміщення Голови КНР і його заступника; затвердження і зміщення прем'єра Держради та інших вищих посадових осіб (начальник Секретаріату, членів уряду, генпрокурора, Голови Верховного суду, голови і членів Центральної військової ради); розгляд і затвердження плану соціально-економічного розвитку КНР; бюджету та звіту про його виконання; затвердження адміністративного устрою. У свою чергу, ПК ВСНП дублює його функції. Законотворча функція реалізується через прийняття законів; внесення змін до законів, вже прийнятих ВЗНП – тобто, фактично члени Постійного Комітету беруть на себе функціонал парламенту. Відповідно, чим рідше збирається парламент тим більше можливостей у ПК. Крім іншого, члени ПК мають право тлумачення Конституції і контролю за її виконанням. Це, за суттю, та ж сама "судова" функція (так як ПК має право скасування нормативно-правових актів). Котрі суперечать, з їхньої точки зору, Конституції. Більш того, ПК може робити те ж саме щодо рішень регіональних органів влади і МСУ.


Вишенькою на торті, у даному сенсі, є контроль за роботою Держради, ЦВК, Верховного народного суду; зміщення і призначення заступників посадових осіб вищого ешелону всіх силових і судових структур. Нарешті, від рішень ПК, практично, залежить зовнішня і оборонна політика Китаю, оскільки до його відання віднесені: ратифікація / денонсація міжнародних договорів; питання оголошення війни або спільної оборони; введення воєнного стану. У Конституції КНР також позначено, що голова КНР, хоч і є главою китайської держави, але здійснює вищу владу в державі лише спільно з Постійним комітетом ВЗНП. Простіше кажучи, Постійний комітет не тільки дублює функції парламенту між його засіданнями, а е другим керівником держави. Тому, владним угрупованням так важливо "просування своїх кандидатів" саме до цей структури.


Також в Китаї до останнього часу існували негласні політичні традиції: найчастіше перший заступник голови уряду стає на чолі держави, а його потенційний наступник – одним з керівників Держради(уряду) КНР. У цих умовах, прийнята у 2018 році поправка про необмеженість термінів перебування голови КНР повинна була забезпечити ще більшу стійкість чинного голови при владі. Але цього не сталося, тому що на владні перспективи голови держави досі впливає позиція ПК ВЗНП і ПК ЦК КПК. У цій прелюдії криється відповідь на те, чому Сі Цзіньпіна не влаштовує багатошаровість подібної моделі, коли немає гарантії його безстрокового перебування на посаді. У цьому ж криється відповідь, чому "шанхайці" раз по раз кидають сили на кулуарну боротьбу з конкурентами.


Якщо ми заглянем до нової історії КНР, то, з подивом для багатьох виявимо, що що у післявоєнному Китаї траплялися періоди життя без голови держави. Наприклад, у 1968-1975 посада залишалася вакантною за наявності двох заступників. У 1975 році посада Голови КНР була скасована, а його функції глави держави перейшли до голови ПК ВЗНП. З 6 липня 1976 по 5 березня 1978 посада була вакантна, обов'язки виконували 20 заступників голови.16 травня 1981 Сун Цінлін була обрана т.зв. почесною головою КНР без будь-якої реальної влади, проте, вже за півтори місяці вона померла. Тобто, якщо прихильники Ху на чолі з прем'єром здобудуть більшість у ПК ВСНК або в обох комітетах ПК ВСНК і ПК ЦК КПК - їм буде нескладно змістити Сі за вже випробуваною схемою через ліквідацію поста Голови КНР.



Сі Цзяньпін на нараді


Відповідно, боротьба за лояльність членів Постійної комісії ВЗНП йде не на життя, а на смерть. Кожна з груп вигадує все нові найвитонченніші схеми зниження впливу владних конкурентів. Наприклад, для посилення контролю над Держрадою КНР створено Національний Комітет з розвитку і реформ (НКРР), свого роду, паралельний уряд, більшість в якому належить ставленикам "шанхайців". При цьому частина представників угруповання Ху Цзінтао з числа членів НКРР різко змінили свою політичну орієнтацію на користь Сі. З іншого боку, ще з першого терміну чинний Голова КНР різко налаштував проти себе регіональні та місцеві еліти, в тому числі, і партійні, які намагаються групуватися навколо Ху. Останній, до того ж, вкрай активно веде боротьбу з тіньовим банкінгом, фінансовою основою діяльності «шанхайців». І, відповідно, опоненти Сі мають достатнє досьє для надання публічності питанню та відстороненню конкурентів від влади.



Так ось, всього на порядку денному обох структур значаться 3 ключових питання: 1) попереднє схвалення законопроекту про перегляд виборчого законодавства у Гонконзі 2) прийняття нового п'ятирічного плану на 2021 - 2025 роки і плану економічного розвитку на наступні п'ятнадцять років з 2021 по 2035 роки 3) прийняття поправок до т.зв. Органічного (конституційного) Закону Про Всекитайські збори народних представників Китайської Народної Республіки (набрали чинності з 12 березня 2021 року).

При цьому варто вказати на застосування китайським керівництвом досить єзуїтської технології. Для того, аби протягнути найбільш значущі для нинішньої правлячої китайської еліти поправки до т. зв.. Органічного(конституційного) Закон Про Всекитайські збори народних представників, які, фактично, відкривають дорогу до узурпації влади – першим пунктом порядку денного ставиться питання про внесення корегувань до виборчого законодавства Гонконгу і Закон про безпеку Гонконгу. При цьому попередньо проведена медійна кампанія, яка повинна була створити інформаційну завісу по відношенню до інших, важливіших для внутрішніх еліт, питань.


Чому ключовим для сесії стало питання саме про внесення правок до т. зв. Органічного закону?.. Саме цей Закон наділяє Постійний комітет ВЗНП необмеженими повноваженнями з максимальним вибудовуванням бар'єрів для просування ініціатив з місць і тотальнім контролем не тільки над усіма гілками влади, а й над власне механізмом державного управління. Зазначені правки явно розраховані на керованість та лояльність членів Постійного комітету ВЗНП до нинішнього керівництва країни (мається на увазі обидві правлячі угруповання, поза їхнім перманентнім конфліктом. Але що трапиться, коли раптом станеться "Повстання машин", а члени ПК вийдуть з-під контролю (хіба не це відбулося як було у РФ Березовським і Путіним?!)?


А тепер розглянемо пильніше корегування, що були прийняті на 4-ій сесії і набули чинності 12 березня 2021 року. Не варто помилятися відносно того, що на самому початкові у законопроекті - у статті 3 є посилання на теоретичні основи китайської моделі соціалізму і та згадку заслуг Сі перед народом. Згадки про таланти Сі аж ніяк не означають, що він здобув перемогу над опонентами. Навпаки, цим ніби підкреслюється помилковість курсу Голови КНР у перший термін його правління, коли товариш Голова КНР заявив про прихильність багатопартійності при керівній ролі КПК і зробив ставку на некомуністичні партії. Саме цим він налаштував проти себе багатьох лідерів регіональних і місцевих партійних еліт, що згрупувалися навколо його попередника.


Здавалося б, як можна очікувати бунт від органу, який збирається 1 раз на рік та складається з декількох тисяч представників з місць, чия думка, апріорі, не може відрізнятися від генеральної лінії партії?! Але диявол – у деталях. Інакше як ставитися до подібного зосередження влади у єдиних руках у одній з найбільших світі національній економіці?!. Зверніть увагу: для полегшення маніпуляцій вводиться поправка про те, що або сесії ініціюється ПК, або, якщо ініціатива виходить від більш, ніж від однієї п'ятої народних представників, сесія скликається тимчасово і її статус в органічному законі ніяк не визначено. Таким чином, ПК ВСНП вкрай вигідно, аби сесії збиралися якомога рідше. Тоді він стає повновладним господарем країни.


ПК вирішує, чи варто збиратися ВСНП і наскільки це необхідно. Якщо вас зацікавило це питання, – ознайомтеся з поправками до статей 11,12,13,14 згаданого закону – які стосуються структури зборів ВЗНП. На наш погляд, кульмінацією поправок є те, що президія сесії, сформована з подачі ПК, "проконсультувавшись з делегаціями", надає сесії офіційний список кандидатів на ключові пости держави – Голови ВЗНП, заступника Голови, Генерального секретаря сесії та ії секретаріату, і членів ПК ВЗНП, Голови і заступника Голови КНР, Голови Військової комісії, Голови Національної комісії з нагляду, Голови Верховного народного суду і Головного прокурора Верховної народної прокуратури». Причому, списки кандидатів теж формуються у нетрях ПК ВЗНП.


Також цікаві поправки в статті 33 і 30 про те, що ПК ВЗНП і створений при ньому ще один Постійний комітет, що складається з 10 і більше депутатів, можуть здійснювати спільно з постійною Комісією Верховного суду і Вищою народною прокуратурою "держнагляд" відносно уряду. Тобто, уявіть, що якщо у складі ПК опиниться більшість депутатів - ставлеників "шанхайців", то "пташенята Ху" які сконцентрувалися в уряді опиняться під найжорстким пресингом і муситимуть не тільки піти з посад, але й полишити країну якомога швидше. У підсумку, можна сказати, що бюро ПК буквально узурпує роботу ВЗНП (від графіка засідань до обсягу повноважень). Питання для роздумів залишається лише в тому, кого підтримає більшість членів Постійного комітету




Не все те золото


Питання щодо розвитку китайської економіки безпосередньо залежить від того, хто переможе у конкурентній боротьбі за владу, хто отримає реальний контроль не тільки над Постійним комітетом, а й над країною, у цілому. Експерти-китаїсти можуть заперечити: а як же керівна роль партії і головного політико-ідеологічного органу країни – ЦК КПК з усією його інфрасруктурою? Ми б радили не поспішати робити висновки, маючи перед очима досвід кончини КПРС. Як і у даному випадку, події кінця 80 - х – початку 90 - х у СРСР відбувалися на тлі світової економічної кризи та жорсткої конкурентної боротьби за владу всередині Кремля. Проте згадується, як у початковому періоді правління Сі з пекінських вулиць під час першотравневих свят раптово зникли комуністична символіка і червоні прапори, а головні внутрішні вороги КПК - члени мережевої секти Фалуньгун, що заполонили в'язниці і трудові табори, були легалізовані і відпущені на волю. А тепер подумайте: де гарантія того, що якщо проект Мао-2 провалиться, Сі, як фокусник з рукава не вийме запасний, більш демократичний варіант?!


Поки українські чиновники розповідають міфи про казкове зростання взаємного екпортно-імпортного товарообігу, ми спробуємо дослідити реалії, що то проглядають за парадними звітами та рішеннями згаданої березневої сесії ВЗНП. Як ми неодноразово прогнозували в попередніх дослідженнях, зростання китайської економіки значно впало. За офіційними даними, це аж ніяк не 6,7% - як цього вимагала директива ХIX з'їзду КПК, і навіть не 5% – за вже скоригованими у зв'язку з пандемією показниками, наміченими на останньому 4 жовтневому Пленумі ЦК КПК. З урахуванням системи статистики, прийнятої в КНР ще під час першого терміну правління Сі і відданої на відкуп регіонам і автономіям (аби зняти відповідальність з центру), офіційний показник зростання китайської економіки, в цілому, у 2020 році склав всього 2,3%.


До речі, спробувати адекватно вирішувати протиріччя між обмеженістю ресурсів і безлімітним зростанням соціальних потреб можна тільки знаючи реальні економічні показники. Питання в тому, що регіональні та місцеві керівники загнані у кут партійними директивами, оприлюднивши реальні дані, вони можуть прокласти собі пряму дорогу до ешафоту. Китай об'єктивно копіює і наступає на радянські граблі. Саме тому ми неодноразово закликаємо тих, хто цікавиться реальною китайською статистикою, – відстежувати регіональні та місцеві економічні цифри, тоді величина відмінності між сумами регіональних і місцевих даних, з одного боку, – і офіційними національними макроекономічними показниками, – з іншого, допоможуть вивести коефіцієнт похибки і отримати показники відносно наближені до реалій. В результаті наших досліджень ми отримали показники зростання у діапазоні: - 1,7% - +0,3%. Однак деякі наші експерти вважають, що нижня межа діапазону опустилася до -2,75%.


Тепер уявіть, що станеться, коли китайське керівництво оприлюднить ці дані ?... Є побоювання, що оприлюднення реалій може перетвориться на справжній ящик Пандори. По-перше, це стане аргументом для загострення боротьби основних владних угруповань, яка може виплеснутися за межі владних коридорів і викликати управлінський та політичний хаос. По-друге, тут можуть знову спливти результати розслідування, проведеного під час правління Ху відносно його попередника – «шанхайця» Цзянь Цземіня, за звинуваченням у незаконній участі та розвиткові тіньового банкінгу групою осіб на чолі з колишнім. головою КНР. Цзяню на той момент світила доля розстріляного у 2017 році колишнього заступника голови Комітету Народної політичної консультативної ради Китаю (НПКС) автономного району Внутрішня Монголія Чжао Ліпіня, колишнього начальника Управління громадської безпеки автономного району Внутрішня Монголія, як і багатьох інших політичних опонентів і членів їхніх сімей, страчених під вивіскою «боротьби з корупцією» Однак, сам тіньовий банкінг – кримінальна схема на зразок "піраміди" – не тільки не зник, а, навпаки, отримав при Сі бурхливий розвиток. До нього активно залучаються цілі провінції, регіони та галузі національної економіки, а також – партнерські по відношенню до Китаю економіки інших держав, міждержавних об'єднань і т. д.


Тоді виникає питання щодо інших, не менш значущих висновків і заяв китайської сторони. Наприклад, відносно переможної реляції про те, що Китай здобув повну перемогу в боротьбі з бідністю селян, заявлену головою Сі в інтерв'ю агентству Сіньхуа 25 лютого 2021 року (правда, при цьому не уточнюється, мова все - таки йде про бідність або про злидні? Оскільки спочатку вживається термін "бідність", а потім – «злидні»). Дослівно: "Китай здобув повну перемогу в боротьбі з бідністю. Завдяки спільним зусиллям Комуністичної партії Китаю і китайського народу ми здобули повну перемогу в боротьбі з бідністю. Злидні у регіональному масштабі подолані".

Але, даючи визначення, будь-який економіст вкаже, що категорія "бідності" залежить від загального стандарту рівня життя в даному суспільстві (коофіцієнт Джинні, Індекс Тейла)... Злидні – крайня або абсолютна бідність стан людини, що характеризується важкою нестачею його основних потреб у їжі, питній воді та житлі. Це наслідок не тільки низького рівня доходів, а й соціальної нерівності. Практична відмінність полягає в тому, що злидні незворотний стан. Жебрак може вийти зі свого стану тільки із зовнішньою допомогою. Бідна людина може зманеврувати наявними у нього ресурсами, жебраку маневрувати нічим. Проблема у тому, що заява китайського лідера швидше за все, спирається на дані Державного бюро статистики. Знаючи якість китайської статистики, можна зобразити що завгодно. Ми лише можемо припустити, що мова, все-таки, йде про боротьбу з убогістю. Хоча з причини багатоукладності та крайнього розшарування китайського суспільства дуже важко прийти до загальнонаціонального стандарту – як порівняти рівень життя, наприклад, в тибетській автономії і Шанхаї? В обох регіонах полярні поняття про соціальні стандарти і потреби. Високий рівень життя для тибетця є бідністю або навіть ницістю для шанхайця, не кажучи вже про стандарти розвинених країн. Так що скільки б не було побудовано хмарочосів екстравагантної архітектури – Китай продовжує перебувати у категорії країн, що розвиваються зі значним ступенем розшарування населення.


Звичайно, це викликає подив у людини, яка судить про Китай як про "наддержаву". Проте, наші висновки підтверджують дані Світового банку відносно доходів на душу населення, які у Китаї залишаються на рівні країн, що розвиваються і становлять менше чверті аналогічних показників у розвинених економіках. Середній річний дохід на душу населення в Китаї є 10 тисяч доларів. У США – 62 тисячі доларів. Для китайського фермера цей показник – 600 доларів США на рік, а американський , що має річні статки у 40 тисяч доларів, – ще й отримує допомогу від держави, в залежності від маржі.


Відповідно, заява про перемогу над бідністю (убогістю) у селі є, скоріше, аргументом проти Сі, ніж за нього. Тим більше, що пандемія ніяк не вписалася у плани владних угруповань. В першу чергу, шанхайців, які підім'яли під себе фінансово - економічну систему країни. Навіть, незважаючи на те, що заслуги та досягнення Сі прописані у прийнятих поправках до Конституції, це ніяк не означає його повний контроль над Постійним комітетом Політбюро КПК і таким же комітетом ВЗНП. Виходячи з цього, для продовження свого перебування при владі Голові КНР потрібно постійно доводити власну ефективність. Ефективність можна довести, по-перше, економічними показниками. По-друге, громадою планів. Ну, і, нарешті, в умовах мультиплікованого зростання населення – маленькою переможною війною.


Реально в умовах накладення COVID-19, і з урахуванням численних бульбашок економіки на бурхливу системну кризу, котра почалася задовго до пандемії, – надихнути маси на нові перемоги можна хіба що довгостроковими перспективами. На 4 Пленумі ЦК КПК у жовтні 2020 було схвалено 14-й п'ятирічний план економічного розвитку країни до 2025 року і п'ятнадцятирічний план до 2035 року. Після цього вже схвалений план терміново було перероблено, адаптовано до гірких реалій і у березні 2021 року - представлено та прийнято на згаданій вище 4 сесії ВЗНП 13 скликання. План на сесії був представлений прем'єр-міністром КНР Лі Кецянем, відповідальним за діяльність виконавчих органів. Сі цього разу виявився нібито над сутичкою – його становище спостерігача в нинішній ситуації дає йому якусь віртуальну перевагу. Якщо нова економічна стратегія провалиться уряд, контрольований угрупованням Ху, змушений буде піти у відставку. Якщо неймовірними зусиллями стратегію вдасться втілити Сі опиниться на коні як переможець. Однак, швидше за все, за 15 років відбудуться корінні зміни і, як говорив Ходжа Насреддін, або осел помре, або падишах.


За що ж так дружно проголосували всі 2980 депутатів? Йдеться про т. зв. «стратегію трьох стовпів». Перший стовп – досягнення технологічної самодостатності. Незважаючи на чутки про фінансову підтримку Пекіном американських демократів, в найближчому майбутньому навряд чи варто очікувати з боку США різкого зняття обмежень на передачу критично важливих технологій. Відповідно у Китаю немає іншого вибору, окрім як покладатися на свої власні можливості у найближчі роки, або використовувати «витік» американських кадрів. Саме так слід читати розділ про науку і технології нового п'ятирічного плану щодо досягнення технологічної самодостатності зі збільшенням фінансування досліджень і розробок, оновленої національної інноваційної системои і масштабними інвестиціями у секторах, де Китай найбільш вразливий таких, як сучасні напівпровідники, реактивні двигуни і авіоніка.


Перш за все, мова йде про виробництво напівпровідників. Відповідно, Китай почав розробляти стратегію захоплення або, висловлюючись мовою росіян, «повернення до рідного лона» Тайваню як світового виробника напівпровідників №1, чий обсяг виробництва у даному секторі дорівнює американському і китайському, разом узятими. Але про це детальніше – в публікації – у наступнійої частиніи нашого дослідження.


Другий стовп стратегія зростання, котра заснована на так званому "подвійному обігу". Основна ідея подвійного обігу полягає у тому, що Китай покладатиметься, в основному, на свій внутрішній ринок для забезпечення майбутнього зростання. Передбачається, що це дозволить знизити вплив тарифної війни з США на уповільнення зростання економіки Китаю.


Подвійній обіг також передбачає використання доступу до китайського ринку і конкурентоспроможності виробництва для сприяння подальшії інтеграції китайської економіки з рештою світу, за винятком США. Таким чином, зовнішнім інтересантам буде запропоновано визначитися, хто їм ближче.: Америка чи Китай…Та є традиційне "але":

1) Китай змушений буде демонструвати світу все ті ж неадекватні статистичні дані, аби не відлякати потенційних інвесторів

2) після описаної в попередніх дослідженнях кризи з корпоративним міхуром, потенційні інвестори ретельно вивчають контрагентів, а інвестиції до китайської економіки давно перестали бути привабливими, особливо в умовах зростання вартості китайської робочої сили, що випереджає зростання продуктивності праці і пов'язаним з цим падінням конкурентоспроможності китайського ВВП.


Це, у свою чергу, виливається у перенесення торгово-виробничих ланцюжків за кордон. При цьому важливо відзначити, що розробниками поправок спочатку була запропонована стратегії де-американізації національної та світової економік. Але потім даний посил було видалено з документа, оскільки зараз це зробити неможливо – аж надто сильний вплив американців на світову економіку, а вимога "або або", швидше за все, не стільки приверне, скільки відлякає потенційних інвесторів.


Третій стовппідвищення внутрішнього попиту. Особливо зверніть увагу на цей аспект. Він максимально суперечливий, і несе великі наслідки для всіх. У минулому Пекін неодноразово намагався відновити баланс в економіці, переключивши зростання із зовнішніх інвестицій на зростання купівельної спроможності і споживання. Однак, на наш погляд, Китай постійно наступає на одні й ті ж граблі. Оголошується про підвищення доходів і зростання зарплат населення, в цілому, і задіяних в економіці, зокрема. Це відразу позначається на рівні цін, які підвищуються, оскільки зарплата є складовим компонентом собівартості. І далі – по ланцюжку. Доступ до споживчих кредитів на тлі зростання цін і інфляції національної валюти – тягне за собою роздуття кредитного міхура і збільшення чисельності неповернутих кредитів і т. д.. Відкриття нових – до 11 млн – робочих місць у містах-мільйонниках означає ще більше зростання безробіття на селі. Разом з тим, всупереч усьому, на сесії в якості драйвера зростання економіки було запропоновано урбанізацію.


Стійке зростання регіонів (найчастіше, повністю залежних від тіньового банкінгу) пропонується забезпечити за рахунок створення надвеликих міських агломерацій, яких зараз у КНР – п'ять: Пекін, Шанхай, Шеньчжень, Гуанчжоу і Гонконг. А що робити іншим регіональним центрам і місцевим повітам? У найбільш густонаселеному китайському мільйоннику – Шанхаї – вже проживає близько 27,8 млн. чоловік. Автори нової економічної стратегії КНР вважають, що слід надати соціальну допомогу бідним мешканцям сільських регіонів з метою їх прискореного переселення до агломерацій, у яких вирує і без того характерне для кризи високе безробіття. Швидше за все, подібну міграцію колишніх фермерів китайські аналітики і видають за "перемогу над сільською бідністю і злиднями". При цьому ніхто не заїкається про комплекс заходів з навчання та професійної перепідготовки мігрантів. Таким чином, вони або перейдуть до категорії міських бідняків і жебраків, або за копійки братимуть участь у будівництві довгограючих інфраструктурних проектах століття на кшталт "Поясу – шляху".


Звідси випливає одне з головних завдань нинішнього керівництва країною: сприяти міграції за межі країни і організації там для громадян КНР робочих місць, а також забезпечити вирій податків від працюючих за кордоном. Відповідно, країнам-партнерам Китаю з інфраструктурних проектів (читай: "державам – жертвам" т.зв. китайської "боргової дипломатії") варто готуватися не тільки до того, що обіцяні китайські кредити не будуть виплачені реальними грошима, але й перетворяться на "прощення" частини старих боргів або відсотків за їхнє обслуговування. Також треба очікувати на те, що створені робочі місця будуть віддані, переважно, не місцевому населенню, а представникам Піднебесної. Ті з країн, хто будь-яким шляхом намагається приєднатися до китайських інфраструктурних проектів, повинні завжди пам'ятати про солодість сиру в мишоловці.


Стосовно КНР, – все перераховане ще більше поглиблює кризу. Навіть коли вірити даним китайського статистичного щорічника за 2020 рік, у 2019 році, за рік до COVID-19, загальне споживання, як державне, так і приватне, становило лише близько 55% економіки у порівнянні з 64% у 2000 році. Тобто поки немає переконливих даних про ефективність роботи керівництва країни, а нові плани зростання не можуть заслуговувати довіри, оскільки не запропоновані конкретні заходи щодо підвищення доходів домогосподарств, крім повсюдного декларування про підвищення цих горезвісних доходів. То ж, неможливо говорити про гарантоване перебування при владі нинішнього складу китайської еліти.



Завершення сесїй


Також варто звернути увагу на пасаж, який прозвучав на згаданій сесії ВЗНП про те, що новим вектором для державних органів повинна стати кампанія по боротьбі з монополіями і тим, що чиновники називають "безладним розширенням капіталу". У зв'язку з цим останніми місяцями були посилені правила для онлайн-фінансового і фінансово-технічного секторів. Тобто мова йде про повзучу націоналізацію, силове обмеження зростання капіталу і спроби повернення тікаючого з країни національного капіталу. Включно із застосування силових методів безпосередньо до китайського великого бізнесу за межами країни і до активів цих бізнесменів та їхніх родин на території КНР. Що стосується завдання-максимум, то прем'єр-міністр позначив його як перетворення Китаю до 2035 року на країну з високим рівнем доходу. На думку авторів стратегії, це може означати середньорічне зростання ВВП на рівні близько 5% протягом наступних 15 років. І ось тут розкривається головний парадокс. Як було згадано раніше, за результатами 2020 року, китайська економіка показала найнижче зростання за останні 45 років. При таких низькіх показниках, найбільше, що зважився озвучити прем'єр Лі Кецянь – це зростання на 6% у 2021 році через низьку базу попереднього, 2020 року


Хоча близькі до Сі китайські економісти (а ми пам'ятаємо, що фінансово-економічний і кредитний сектори знаходяться під контролем «шанхайців») спільно з керівництвом МВФ наполягають на тому, що ця цифра повинна знаходитися у діапазоні 8,1 – 8,7 %. Аргументом МВФ, чий апарат критично залежить від обслуговування китайською стороною кредитів, виданих КНР як найбільшому позичальникові, є те, що в озвученому діапазоні знаходяться ринкові очікування, згідно з якими, друга за величиною економіка світу оговтається від шоку COVID-19 до кінця поточного 2021 року. На запитання журналістів – Лі Кецянові – про заяви та очікування МВФ, китайський прем'єр відповів досить жорстко, мовляв, що МВФ може займатися прогнозами скільки завгодно, а завдання китайського уряду виконувати взяті на себе зобов'язання.


(Далі буде)


196 перегляд0 коментар

Останні пости

Дивитися всі