• POSTUP

Фемінізм – це перша річ, яка дозволить чоловікам бути вільними

Оновлено: 29 вер 2019 р.


Здавалося б, ця теза не піддається сумніву жодним розсудливим дослідником сучасного світу. Як відомо, 20 сторіччя породило безліч методологічних підходів до аналізу природи гендерної нерівності. Функціоналісти (Парсонс, Бейлз) трактують його як логічний наслідок чоловічих і жіночих ролей (вони вважають будь-яку нерівність логічним наслідком природних процесів); конструктивісти – бачать в ньому штучно створені відносини та поведінкові моделі нерівності крізь перспективи індивідуального розвитку чоловіків і жінок; прихильники соціологічного підходу (Вебер, Маркс, Гідденс, Ебот) – аналізують цей феномен через нерівність класових позицій у системі соціальної стратифікації; прихильники конфліктологічного підходу (Коллінз) як обумовлене конфліктом між панівною групою (чоловіками) та залежною (жінками).

Саме останній підхід дав можливість розвитку цілого кластера феміністичних теорій. Ліберальні феміністки трактують гендерну нерівність з точки зору пригнічення жінок і чоловіків запропонованими їм традиційними ролями (сфера жіночого – це сім'я, сфера чоловічого – суспільні процеси); радикальні – крізь призму пригнічення і насильства над жінками, джерелом яких виступає патріархат; марксистський фемінізм – з позиції економічної залежності жінок і ролі капіталістичного виробництва у цьому (але, неомарксизм, у той же час, ставить акцент на тому, що роль індивіда у суспільстві визначається класовою позицією, а не властивостями самого індивіду – гендером, расою і т.д.).

Незважаючи на відмінності інтерпретацій, усі гендерні дослідження зводяться до того, що «особисте – це політичне». У тому плані, що стабільність держави залежить від гармонійності розвитку чоловіків і жінок у різних сферах життєдіяльності.

Дослідники – дослідниками, але обиватель з будь-якої країни із патріархальними звичаями, можливо, навіть не стане вдаватися до полеміки. Для нього картина світу в даному питанні настільки ж традиційна, як і для його далеких предків.

Але, ми спробуємо зробити пролом в цьому непохитному моноліті. Незважаючи на весь скептицизм, ця стаття покаже вам, що гендерна рівність корисна для всіх (в самому раціональному вимірі).

Чому? Тому що в даній сентенції закріплено глобальне значення принципу, що без рівного доступу чоловіків та жінок до рівних прав, можливостей, обов'язків – ні про який сталий розвиток світу говорити не доводиться. Там, де нема гендерного балансу, – немає прав людини, як такої.

Опрацювання гендерної проблематики є каталізатором забезпечення соціальної справедливості по відношенню до людства, в цілому. Відзначимо, що сьогодні в жодному регіоні світу жінки та чоловіки не мають рівних соціальних, економічних та юридичних прав.

Ідеї ​​гендерної рівності часто супроводжуються негативною оцінкою у суспільстві через поширену помилку – мовляв, якщо жінки отримають більше прав, то чоловіки залишаться у програші. Тоді у домінуючому правовому положенні, жінки забагають захоплення влади над чоловіками. Спростувати це фейкове уявлення досить просто, бо мова не про змагання в якому тільки один переможець, а інший – неминуче програє.

Гендер – це не про жінок, це про всіх. І подібний вислів грунтується не на «рожевих сподіваннях» ідеалістично налаштованих лібералів, а на конкретних закономірностях, характерних для сучасного суспільства. Гендерна рівність корисна для держав як таких. Відповідно до більшості досліджень, країни з найкращим індексом гендерної рівності паралельно мають і найвищий показник щастя. І не тому, що всі вони знаходяться в Європі.




Економічні наслідки

Безсумнівною ознакою сучасної держави є підпорядкування правилам ринку, яке зводиться до того, що споживачів на цьому ринку має бути якомога більше, і звідси – якомога більше повинно бути платників податків. В ідеальних умовах будь-яка утискувана соціальна група мала б перестати дискримінуватися у той момент, коли починає приносити надприбуток. Але також відомо, що у більшості країн світу, жінка відчуває на собі подвійну або потрійну дискримінацію.

Жіночого населення у світі на 8 відсотків більше, ніж чоловічого.

Тому логічно, що гендерна нерівність негативно впливає на світові економічну ефективність і прогрес. Коли гендерна політика держави вибудувана так, що для жінок відсутня можливість накопичення фінансових ресурсів і капіталу в межах родини та на ринку праці – від цього страждає, у першу чергу, економічна система країни. Бо якщо більшість учасників виробництва не здатні відновити себе до нормального робочого стану, причому, не тільки у фізичному, але й інтелектуальному сенсі – це відбивається на якості національного та світового ВВП, а також на зменшенні рівня зростання майбутніх поколінь робочої сили. Вочевидь, що вирівнювання гендерної асиметрії сприяє економічному прогресові країни.

Проте, по всьому світу, жінки, як і раніше, систематично обмежені у можливостях володіти і розпоряджатися особисто фінансами та іншими економічними ресурсами.

Багато жінок не мають права володіти землею, а ті з них, хто володіє, зазвичай, контролюють менші земельні наділи, ніж чоловіки. У більшості розвинутих індустріальних регіонів, підприємства, керовані жінками, як правило, відчувають нестачу капіталу, мають гіршу оснащеність виробничим обладнанням і нижчу забезпеченість добривами, відчувають дефіцит та ускладненість доступу до дешевих кредитів – у порівнянні з підприємствами, що знаходяться під керівництвом чоловіків. Подібні невідповідності завдають шкоди можливостям жінок брати участь у розвитку та сприяти підвищенню життєвого рівня своїх сімей.

Основними економічними показниками суспільства є рівень розвитку його економіки (вимірюється як відношення ВВП на душу населення) та рівень його залученості до світового господарства (вимірюється як відношення обсягу торгівлі на душу населення). За допомогою цих показників можна охарактеризувати не тільки ступінь розвитку країни, але й її вплив на сусідні країни та світову економічну систему, в цілому.

Перший аргумент: між економічним розвитком та гендерним балансом відстежується чіткий взаємозв'язок. Нами встановлено ​​пряме співвідношення між показником індексу гендерної нерівності та рівня ВВП на душу населення. Економетричні моделювання показують що кожне збільшення даного індексу на 1% призводить до зменшення ВВП на душу населення. Іншими словами, чим рівноправніше суспільство, тим воно багатше, відповідно, самі громадяни зацікавлені у развитку гендерного балансу. Окрім цього, із зростанням індексу гендерного розриву змінюються показники товарообігу на душу населення.



Також визначена залежність між ступенем гендерної рівності та інноваційним потенціалом економіки. Наведемо як приклад найавторитетніший індекс даного показника, що то розроблений Всесвітнім Економічним Форумом. Індекс глобальної конкурентоспроможності включає 114 маркерів за 12 напрямами, у тому числі, – умови макроекономічного середовища, показники соціального здоров'я (освіта, охорона здоров'я, системи праці), розвиток фінансового ринку, іновації, тощо.

У нашому дослідженні ми також аналізували показники Індексу глобальної іноваційності, розробленого Всесвітньою організацією інтелектуальної власності та Гарвардським університетом. Індекс розраховується як просте середнє арифметичне між інвестиціями в іноваційну діяльність (людський капітал, інфраструктуру і т. д.) та її результатами (знаннями, технологіями і креативністю). Результати даних показників демонструють прямий взаємозв'язок між показниками гендерного розриву і економічною привабливістю національних систем економіки. Таким чином, гендерна рівність та демократичність стимулюють зростання іновацій.




Дослідження Catalyst та інших рейтингових агенцій показують, що гендерна рівність корисна для компаній. Чим вище в них гендерна рівність, тим краще почувають себе співробітники, тим вище продуктивність і задоволення роботою, відповідно, менші «текучка» кадрів і їхнє «вигорання». В останні роки частка жінок у вищому і середньому керівництві компаній істотно зросла. У 2015 року в середньому кожна п'ята жінка в світі займала керівні позиції. Збільшився також відсоток жінок - власників бізнесу. У Швеції – 53%, в Угорщині та Румунії – 47%. Згідно з даними, які були оприлюднено 29 листопада 2018 року на форумі «Жінки у бізнесі» за підтримки Посольства Фінляндії в Україні, відсоток жінок на керівних посадах становить: 24% – у всьому світі, 18,8% – в Україні.

Соціальні наслідки

Найважливішими втратами для суспільства та сім’ї, яких завдає гендерна нерівність, є зниження якості життя. Абсолютно доведено, що у країнах-аутсайдерах за ступенем гендерної рівності – рівні бідності, недоїдання, дитячої смертності та ін. – набагато вище, ніж у державах сталого гендерного рівноправ'я.




Гендерні норми, ролі та відносини можуть впливати на стан здоров'я, взагалі, і на досягнення психічного, фізичного і соціального благополуччя людини та держави. Наприклад, за даними ПРОООН, у регіоні Південно – Східної Азії вкрай високий рівень жіночої смертності. Це є результатом традиційної дискримінаційної політики. Соціальні норми століттями забезпечували привілейоване становище чоловіків. У поєднанні з жорсткою політикою дитинородження, результатом подібного стала найвища дитяча смертність серед дівчаток. Деякі підрахунки показують, що сьогодні у згаданих країнах жінок на 60-100 млн менше, ніж було б у відсутність дискримінації за ознакою статі. Природньо, що подібний дисбаланс призводить до системних кризових явищ.

Гендерна нерівність обмежує доступ до якісних послуг у галузі охорони здоров'я та відбивається на рівнях відвернутої захворюваності та смертності серед жінок і чоловіків протягом усього життя. Коли жінки або чоловіки не вписуються до усталеної системи гендерних норм, відносин або ролей, вони часто стикаються зі стигматизацією, дискримінаційною практикою або соціальною ізоляцією – всі ці прояви негативно позначаються на здоров'ї та рівні життя. Гендерні норми впливають на доступність і можливість управляти ресурсами, необхідними для досягнення оптимальних соціальних показників.

Взаємозв'язок всіх цих категорій у контексті досягнення суспільного блага можна вибудувати у ланцюжок «людський капітал – права людини – гендерна рівність – сталий розвиток – прогрес – якість життя – людський капітал».

Від системи освіти, її демократичності та якості, залежать результати праці та оплата останньої. Гендерна нерівність в освіті призводить до неосвіченості або низького рівня освіченості дівчаток і їхніх подальших туманних перспектив щодо власних заробітків. Сьогодні у світі 758 мільйонів неписьменних дорослих (віком від 15 років і старше). Дві третини з їхньої кількості – це жінки. Так, у Південно-Східній Азії тривалість шкільного навчання жінок становить, у середньому, лише близько половини терміну навчання чоловіків, а питома вага дівчаток, охоплених загальною середньою освітою, все ще становить лише дві третини від аналогічного показника для хлопчиків. При цьому, заробіток неписьменних людей може бути на 42% нижче, ніж у їхніх грамотних колег. А зарплатня неписьменних жінок та дівчат, відповідно, буде на 63% нижчою. Хоча до початку 21 століття покращилася динаміка можливості отримання початкової освіти, – у країнах Африки і Близького Сходу значна кількість дітей, взагалі, не ходять до школи.

Нерівність освітніх можливостей відбивається на подальшому житті і професійній конкурентоспроможності, і, в цілому, подальшої соціальної реалізації. Подібні тенденції послуговують величезним поштовхом до збільшення кількості бідних.

Жінки становлять переважну більшість найбідніших людей планети, а число жінок, які проживають у злиднях у сільських районах, зросла на 50% з 1975 р по теперішній час. Вони відпрацьовують 2/3 від загальносвітового об'єму робочого часу і виробляють половину всього продовольства у світі. Проте, вони заробляють лише 10% обсягу світової зарплатні і володіють менш ніж 1% світової власності.

За даними МОП, на ринку праці набуття гендерної рівності, як і раніше, перешкоджає низка проблем, одна з яких – наявність істотного гендерного розриву (він незначно змінився за останні 20 років). Особливо це стосується кількості і якості робочих місць, вимірюваних доступом до можливостей працевлаштування, розміром заробітної плати, ступенем соціального захисту та професійної сегрегації.

Жінки частіше, ніж чоловіки, не мають роботи. Причому, проблема безробіття особливо актуальна для молодих жінок. У 18 країнах чоловік може офіційно заборонити дружині працювати. І, більш того, не дивлячись на досягнутий останнім часом прогрес, жінки продовжують заробляти менше чоловіків, навіть якщо мають однакову з ними освіту і досвід роботи.

Праця жінок у країнах, що розвиваються, часто буває обмеженою колом певних професій, що сильно ускладнює їм доступ до керівних посад в державному секторі. Так, на сьогодні, якщо говорити про бізнес, то найбільше жінок в Україні зайняті у легкій промисловості, найменше – у аграрному секторі (особливо, у технічному та керівному складі!) та у важкій промисловості. І не тому, що їм важко це робити, а тому що у радянському минулому вони були мало допущені до такої можливості, а за часів незалежності ніхто не подумав про необхідність реформування ринку праці. В Україні, що повільно але вірно йде до Європи, до 2018 року діяв наказ Міністерства охорони здоров'я від 1993 року №256 «Про затвердження Переліку важких робіт і робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок». У ньому було близько 500 найменувань професій у різних галузях економіки, куди жінкам вхід заборонений лише тому, що вони – жінки (не можно було бути машиністками локомотивів, поїздів, повністю заборонялось управління річковим транспортом, будь-яка праця у ресурсовидобуванні, а ще – хто б міг подумати(!) – вони не могли стати роздільниками риби).

У промислово розвинених країнах жінки у найманому секторі заробляють, в середньому, лише 77% від об’єму зарплатні чоловіків, у країнах, що розвиваються, – 73%. Причому, лише близько однієї п'ятої цього розриву можна віднести на рахунок гендерних відмінностей в освіті, досвіді роботи або особливостей конкретного виду діяльності. За даними Першого жіночого конгресу, в Україні 27% жінок, працюють на годину більше чоловіків, тоді як заробляють менше. Середня зарплата жінок у країні становить 6243 грн., а чоловіків – 7779 грн. В середньому, робочий день жінки триває 8 годин 39 хвилин, а чоловіків – 7 годин 48 хвилин. Після основної роботи жінка займається ще й хатніми справами. На це, у середньому, нею витрачається 5 годин, у чоловіка на «роботу по дому» –1 година 30 хвилин.

Високоосвічена жінка бере активну участь у соціально-економічному житті суспільства та підвищує конкурентоспроможність національного ринку праці. Це, у свою чергу, позитивно впливає на економіку, в цілому. Для досягнення гендерної рівності потрібно ліквідувати розрив, включаючи несплату і недооцінку жіночої праці, шляхом перерозподілу обов'язків по догляду за членами сім'ї і рівної винагороди за працю тотожної цінності.

Невлаштованість і безробіття призводить до крайньої бідності, а бідність – є фактором ще більшої гендерної дискримінації жінок в усіх сферах розвитку особистості: від освіти до охорони здоров'я. Нещодавнє дослідження ПРООН показники охоплення хлопчиків і дівчаток шкільною освітою у 41 країні демонструє, що всередині країн гендерні відмінності за всіма індикаторами, як правило, вищі серед бідних людей, ніж серед небідних. Схожа картина спостерігається при порівнянні бідних і заможних сімей за показником смертності хлопчиків і дівчаток до 5 років. Аналогічні картини виникають і при зіставленні бідних і небідних країн. Хоча за останні 30 років у країнах з низьким доходом гендерна рівність в освіті та в охороні здоров'я помітно підвищилася, розбіжності між показниками охоплення шкільною освітою дівчаток і хлопчиків в цих країнах все-таки сильніші, ніж у країнах з середніми і високими доходами.



Не менш важливим, з точки зору впливу гендерної рівності на соціальне благополуччя є дослідження взаємозв'язку цього показника із законослухняністю громадян. Як приклад, можна навести проект ПРОООН «Всесвітнє правосуддя», у рамках якого було досліджено 8 факторів – у тому числі: відсутність корупції, відкритість уряду, дотримання фундаментальних прав і т. д. Таким чином, мова йде про показник рівня дотримання законів у країні, в цілому. Цей проект дозволив установити, що збільшення гендерної рівності на 0.2% призводить до збільшення правової стабільності у державі на 0.5 %.

Гарантія гендерної рівності прав громадян на охорону здоров'я – невід'ємне завдання і соціальна відповідальність держави. Гендерна рівність у галузі охорони здоров'я означає, що жінки і чоловіки на всіх етапах життя і при всіх їхніх особливостях мають рівні умови і можливості, щоб у повній мірі реалізувати свої права і потенціал для того, аби бути здоровими, сприяти розвиткові охорони здоров'я та отримувати з цього користь. Задля досягнення гендерної рівності у секторі охорони здоров'я – часто потрібні особливі заходи, спрямовані на зменшення бар'єрів.

Незважаючи на те, що у розвитку системи охорони здоров'я зацікавлені всі громадяни, незалежно від статі, – в силу біологічних особливостей, пов'язаних із репродуктивною функцією, жінки користуються медичними послугами інтенсивніше. Для них особливо важливі умови та гарантії реалізації репродуктивних прав – права на материнство, на запобігання небажаній вагітності та ін.. Це передбачає надання відповідних медичних послуг - якість, доступність та прийнятність останніх. Відсутність рівних гендерних можливостей по всьому світу призводять до погіршення епідеміологічної обстановки, підвищення рівня смертності, зниження віку смертності, зниження рівня народжуваності. Встановлено також взаємозв'язок між рівнем освіти жінок, рівнем їхніх доходів – із індексом дитячого виживання: при зростанні перших двох – відбувається падіння останнього.



Прояви гендерної нерівності прискорюють поширення ВІЛ-інфекції. Епідемія СНІДу буде поширюватися швидше протягом наступного десятиліття і досягне рівня, коли ВІЛ-інфікованими стануть кожна четверта жінка і кожен п'ятий чоловік, що вже має місце у низці країн Африки, на південь від Сахари.

У той же час, на жінок і дівчаток, особливо, із соціальних низів, часто-густо доводиться основний тягар гендерних невідповідностей – статтєві норми і стереотипи накладають свої відбитки і на чоловіків. У перехідних економічних умовах Східної Європи чоловіки в останні десятиліття зазнали абсолютного зниження очікуваної тривалості життя. Рівень смертності чоловіків досяг найбільшого із зареєстрованих показників за часів після Другої світової війни. Подібне пов'язують із підвищенням стресу та тривожного стану, причиною яких стало зростання чоловічого безробіття. Але темпи зростання жіночого безробіття пришвидчені у рази у порівнянні з аналогічними показниками у чоловіків. Тобто можна уявити ступінь тривожності, який панує у середньостатистичній родині з низькими доходами.

Міжнародні норми у галузі прав людини забороняють дискримінацію за гендерною ознакою та включають до себе гарантії рівного здійснення чоловіками і жінками цивільних, культурних, економічних, політичних і соціальних прав. У статті 15 Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок чітко говориться, що держави, які ратифікували Конвенцію, повинні надавати рівний правовий статус жінкам і чоловікам. Положення статті 2 згаданої Конвенції накладають на держав-підписантів зобов'язання «вживати відповідних законодавчих та інших заходів, включно із санкціями, що забороняють будь-яку дискримінацію відносно жінок». Через тридцять років з моменту набуття чинності Конвенції, визнання прав жінок і користування гуманітарними правами нарівні з чоловіками все ще є важко досяжними для великої кількості жінок у всьому світі.

Конвенцію ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок ратифікували 186 держав, проте відносно саме цього міжнародно-правового документу діє рекордна кількість застережень. Вони стосуються таких ключових статей, як 2 і 6, що надають дівчатам і жінкам право на особисте та сімейне життя. Незважаючи на вимогу до держав – ратифікантів Конвенції викорінити дискримінацію по відношенню до жінок «негайно та всіма відповідними заходами», дуже багато країн й досі зберігають у силі дискримінаційні закони. Це є яскравим вказівником та маркером занадто повільного темпу проведення гендерних реформ.

Таким чином, відповідаючи на сентенцію: «Хіба забезпечення гендерної рівності не вимагає великих витрат? У нас є справи важливіші!» – ми стверджуємо, що дискримінація за ознакою статі занадто дорого обходиться державам і світові. З питання «поговоримо на кухні» ця багатовекторна проблема перетворилася на токсин, який істотно знижує перспективи розвитку цілих країн та континентів. Вирішення цих проблем вимагає як дій індивідів, так і уваги всього суспільства, у першу чергу, – державних структур, національних та наднаціональних спільнот. Сьогодні у світі створено цілий кластер документів і стратегій з цього приводу. Всі вони демонструють важливу річ: гендерна рівність є виграшем для всіх учасників процесу - і для жінок, і для чоловіків, і для дітей, і для держави, і для світу.

76 перегляд1 коментар