• POSTUP

Танці на краю прірви

Оновлено: 11 січ.



Завдання цієї статті – проаналізувати варіанти подальшого розвитку подій, з урахуванням історичного досвіду та обставин сьогодення. А також, щоб врешті-решт, хоча б приблизно зрозуміти, як події у далекій КНР можуть вплинути на українську дійсність та прийдешність.


Для початку, з великою часткою впевненості можна сказати, що «закручування гайок по-китайськи», пов'язано з економічним підґрунтям, з тими нагальними кризовими явищами, відповідальність за які безпосередньо несе провладне угруповання «шанхайців», ставлеником якої є Голова КНР Сі Цзяньпін.



Початок кризового періоду китайської економіки було покладено ще за першого терміну Сі Цзяньпіна, на тлі гасла побудови «суспільства високого статку» як  моделі подальшого соціально-економічного розвитку. Можна сказати, що популістські дії, націлені на зміцнення позитивного іміджу Сі, мали найглибші наслідки.


У попередніх публікаціях ми неодноразово згадували, що складові даної моделі, по суті, є згубними для найважливіших основ китайської економіки, видавалися зовнішнім гравцям на протязі довгих десятиліть гарантами відносної стабільності та привабливості економіки КНР для іноземних інвестицій.


Наприклад, без необхідної економічної підготовки була підвищена середня заробітна плата, що спричинило включення друкарського верстата, інфляцію та інші «принади» волюнтаристських методів управління. Окремий пункт – зміна страхового механізму іноземних інвестицій, збереження та поворотність яких китайська держава, практично, перестала гарантувати на тлі численних корпоративних дефолтів найкрупніших економіко-утворюючих держпідприємств.

Це, у свою чергу, розігнало процес залученості національної економіки, в цілому, і регіональних, зокрема, у залежність від т. зв. тіньового банкінгу, космічне зростання «бульбашок». Плюс-пандемія. Звідси-плачевні наслідки.


Більш того, багато експертів з провідних міжнародних фінансово-кредитних та рейтингових організацій були здивовані невідповідності зроблених ними раніше прогнозів нинішнім реаліям, таких, як річне зростання у 7-8%.


При цьому значна частина експертів задовольнялася поясненням причин того, що відбувається, спробами китайського керівництва обмежити кредитування сектора нерухомості для стримування секторального колапсу, що у купі з енергетичною кризою призвело до скорочення обсягів промислового виробництва, які в останній раз спостерігалися на початку 2020 року.



Безліч питань викликають відкриті дані з приводу нинішніх макроекономічних показників КНР. Світові агентства та міжнародні організації спираються на статистичні дані китайського уряду, ігноруючи регіональну та місцеву статистику. 


Раніше, ми згадували, що на початку першого терміну правління Сі відповідальність за статистику та її якість було покладено на плечі регіонів. Якщо ви зробите простий підрахунок, то побачите певну різницю між звітними показниками регіонального / місцевого рівня, і тими цифрами, які виносяться НБ КНР та національним регулятором на рівень міжнародний.


За нашими даними, реальне зростання економіки КНР у 3 кварталі не перевищило 2,7 % (офіційні звіти міжнародних кредитних організацій видають 4,9% за той же період), з урахуванням того, що приблизно третина провінцій показали або негативне, або нульове зростання – тобто, всередині Китаю, існує жорстка міжрегіональна поляризація економік. На тлі процвітання практики приписок у звітності.


Можливо, критичне падіння економіки пов'язане з переходом більшості підприємств на скорочений робочий тиждень – у середньому, 3-денний. І хоча у стрічці офіційних новин ви можете побачити виправдовування уряду, нібито це пояснюється, виключно, енергетичною кризою або зростанням цін на сировину і матеріали, та проблемами логістики, – це не зовсім так.


Якщо робочий час скоротився майже вдвічі, а зростання продуктивності праці дорівнює нулю, на тлі падіння попиту та інших застійних явищ, – то зростання економіки не може скласти ані прогнозовані раніше китайським урядом 6%, ані офіційні 4,9%, оприлюднені у жовтні 2021 року.


Тим не менш, найближчі до наших результатів аналітики Barclays знизили прогноз на 4 квартал поточного року на 1,2 відсоткових пункти – до 3,5%.


Інші дані, на жаль, вказують на те, що міжнародні фінансові організації та провідні рейтингові агентства не готові не тільки озвучити реалії, а й попередити інвесторів про поглиблення до кінця 2022 року світової кризи.



Можливо, це продиктовано прямим інтересом останніх до Китаю, як до найбільшого позичальника та клієнта. Наприклад, аналітика Reuters припускала зростання ВВП на 5,2% у третьому кварталі 2021 року. Близькі до МВФ аналітики ANZ знизили прогноз зростання ВВП Китаю в 2021 році з 8,3% до 8,0%. За даними експертів NBC, у квартальному обчисленні зростання знизилося до 0,2% у липні-вересні з переглянутих у бік зниження 1,2% у другому кварталі.


Не варто забувати: Китай настільки щільно інтегрований у світову економіку, що уповільнення темпів макроекономічного зростання Піднебесної викличе занепокоєння та панічно відіб’ється на показниках світової економіки. Станом на минулий рік, іноземним інвесторам належало близько 3,5% обсягу ринків акцій і облігацій Китаю, що обчислюється сотнями мільярдів доларів. У свою чергу, Китай є найбільшим утримувачем цінних паперів Казначейства США. Щодо уповільнення закупівель, це, швидше за все, призведе до підвищення процентних ставок, що негативно позначиться на макро-показниках економіки Штатів.


Відіб’ються китайські події і показниках економік країн ПСА, БРІКС та інших регіональних об‘єднань, які Китай контролює. Одним словом, довгограючих наслідків не уникнути дуже багатьом глобальним гравцям, навіть тим, хто перебуває за сімома морями від Піднебесної. За винятком, можливо, спекулянтів з числа тих, що полюбляють скуповувати «погані» активи.



Вже сьогодні слабкість китайської економіки призвела до ослаблення юаня не тільки на внутрішньому ринку, але і до його падіння на більшості фондових бірж ПСА ЮВА. І, як наслідок, на світових біржах. 


Звичайно ж, прем'єру КНР Лі Кецяню для запобігання паніки серед інвесторів нічого не залишилося, крім того, як заявити, що його країна має достатньо інструментів для вирішення власних економічних проблем, незважаючи на уповільнення зростання. У своєму грудневому 2021 року інтерв’ю офіційному рупорові КПК – агенції Сіньхуа він говорив про це досить впевнено.


Чому зараз не варто особливо прислухатися до ключових фігур у китайському керівництві – думається, не потрібно пояснювати. Аж до закінчення роботи майбутнього ХХ з'їзду КПК, світ навряд чи почує що-небудь, окрім реклами та гімну власним досягненням.


І, природно, треба бути готовими до майбутніх цунамі запевнень і виправдань того, що приховати неможливо. Особливо схильний до подібних ігор – віце-прем'єр нинішнього уряду Китаю, Лю Хе, особистий консультант Сі з питань макроекономіки та реформ. Наприклад, 30 листопада 2021 року у відео-зверненні до учасників міжнародного ділового саміту у Гамбурзі (ФРН), він заявив, що впевнений у макро-економічних перспективах КНР у наступному 2022 році, пообіцявши посилити підтримку малого та іноземного бізнесу на тлі прагнення країни дотримуватися моделі розвитку «подвійного обігу».


За словами Лю, в 2022 році Китай активізуватиме зусилля по створенню кращих умов для малих і середніх підприємств і підприємств з іноземним фінансуванням, зберігаючи при цьому безперервність, стабільність і стійкість своєї макрополітики. Однак, Лю, звичайно, забув згадати про ідеологічну складову нової внутрішньої стратегії КПК, де іноземців, вірніше, іноземних агентів оголошено головними ворогами і винуватцями нинішньої системної кризи у країні.


Солодка пісня про іноземців викликана тільки масовим втечею інвесторів з КНР і перенесенням ланцюжків у дешевші да спокійніші регіони. Проте варто прослухати промову віце-прем'єра Лю до кінця. Наприклад, чиновник зазначив, що Китай прискорює свою стратегію розвитку «подвійного обігу», в якій внутрішній ринок стає основним драйвером зростання, а міжнародний попит стане, всього-на-всього, таким собі доповненням.


Улюбленець голови Сі, продовжує переконувати, що у 2022 році уряд зосередиться на розширенні доступу до ринків (!) і просуванні чесної конкуренції, аби створити краще бізнес-середовище. Тобто, світова ділова спільнота повинна буде змиритися з над-напористою експансією китайських виробників. Інакше на економіку КНР очікує чергова криза затоварювання.


Причому, мова вже йде не про китайський демпінг. Ми неодноразово згадували, що ВВП Китаю стає все менш конкурентоспроможним. Тобто, основною ідеєю для національних держав має стати захист власних ринків від китайського проникнення і домінування.

Про те, що експансія посилиться, свідчить хоча б заява Лю про уповільнення росту економіки у 2022 році та зростання ВВП більш, ніж на 5%. Віце-прем’єр обмовився що «рост перевищить цільові показники уряду, оскільки зростання, зайнятість, ціни і платіжний баланс досі, в цілому, були нормальними». «Нормальність» того, що відбувається в економіці – явна гіпербола. Але варто зауважити, що рубіж у 5% бачиться «шанхайцям» панацеєю від усіх бід, хоча ще у 2020 році вищі китайські чиновники і слухати не хотіли про показник нижче 6.0-6,4%.


Зворотний бік заяви Лю полягає в тому, що регіонам послано чіткий сигнал. І Пекін вже зараз націлює сателітів на те, що до відкриття з'їзду відносно тих, хто зобразить дані менш, ніж у 5%, – будуть зроблені відповідні оргвисновки.


Проте , за нашими даними, що 5% росту – це, скоріш, самозаспокоєння. Китайські експерти чомусь вважають, що це рубіж між стабільністю та падінням економіки. Хоча на практиці, це ніяк не доведено. Більш того, показник у 5% – скоріш, з розряду забаганок та міфів.



Цікавою і суперечливою здається урядова інформація про зростання виробничої активності Китаю. Так, Сі неодноразово заявляв, що опорою відновлення китайської економіки стане зростання експорту. І далі, через агентство фінансової інформації Caixin, з'явилися дані, що цей показник збільшився у жовтні 2021 року до 50,6 %, порівняно з попереднім місяцем, що нібито має свідчити про відновлення попиту на тлі млявої пропозиції через брак електроенергії та сировини.


При цьому, співробітники агентства запевняють, що «зростання було в основному обумовлене внутрішнім попитом, оскільки нові експортні замовлення падали третій місяць поспіль». Але потім чимчикує пасаж, що то не вкладається у систему економічних уявлень: пропозиція стала слабшою, оскільки обсяг виробництва в обробній промисловості скорочувався третій місяць поспіль. Причому, більш швидкими темпами, ніж у вересні. Брак сировини і стрімке зростання цін на сировинні товари, у поєднанні з проблемами електропостачання, – створили серйозні обмеження для виробників і порушили ланцюжки поставок, – так описує ситуацію проурядова Caixin Insight Group, – Затримки у логістиці стали широко поширеними, оскільки терміни доставки постачальників збільшувалися найшвидшими темпами з березня 2020 року».




Але, якщо слідувати за цією логікою, – коли виробництво сповільнилося – то це, природно, викликае скорочення робочих місць та впливае на купівельну спроможність всередині країни. Тим більше, що, за запевненням експертів згаданої вище агенції, «виробники зіткнулися з більш високим інфляційним тиском, оскільки виробничі витрати у жовтні виросли найшвидшими темпами з грудня 2016 року. Ціни на сировину та енергію різко зросли, що призвело до збільшення витрат виробників. Транспортні витрати також зросли...»


У той же час, більшість незалежних аналітиків попереджають про подальше уповільнення відновлення економіки КНР у четвертому кварталі, посилаючись на те, що у серпні індекс промислової активності впав нижче 50% – вперше з квітня 2020 року (50% – поріг нульової активності, нижче якого йде її падіння). Зараз, всупереч поширюваній Урядом КНР інформації, цей показник становить не більше 47%, А це – індикатор падіння виробництва. Навіть спотворені офіційні дані показали, що у вересні поточного року зростання виробничої інфляції досяг рекордно високого рівня.


Паралельно з падінням обсягу виробництва, показник кількості купівель впав до найнижчого рівня з лютого 2020 року. В результаті компанії знижують свої складські запаси у найкоротші терміни. Це спричинило падіння зайнятості ще на 3,7- 4%.


Регулюючі органи Китаю, як завжди, відповіли на проблему методами військового комунізму – тобто, директивами про необхідність стабілізації цін на енергоносії та підтримки поставок. А Національна комісія з розвитку та реформ, як головний орган економічного планування Китаю, закликала виробників вугілля збільшити видобуток.


Хоча, основна проблема зараз криється аж ніяк не у продуктивності праці. Тонке місце у китайському середньостатистичному виробничому ланцюжку – проміжні продукти, ціни на які ростуть у геометричній прогресії. У процесі виготовлення останніх задіяні, в основному, малий і середній бізнес. Проти них також спрямовано вістря директивних реформ.


Крім того, промисловий сектор Китаю також сильно постраждав від нормування електроенергії, викликаного нестачею вугілля, а також через екологічні обмеження для таких сильних забруднювачів, як сталеливарні заводи. Зробили свою справу і повені, що трапилися протягом літа 2021 року. Враховуючи, що робочий тиждень промислових підприємств та інфраструктури, становить, у середньому, 3 дні. На цьому тлі відбуваються масові банкрутства і закриття дрібних і середніх підприємств в регіонах та на місцях.


Як ви гадаєте, у подібних умовах, чи будуть в кулуарах ЦК КПК та його Контрольної Комісії шукати винного? Можливо, є варіант, що, окрім прямого конткурента Сі – прем'єра Лі Кецяня, жертовним цапом – відбувайлом «шанхайці» готові зробити свого ставленика, згадуваного вище нинішнього віце-прем'єра Лю Хе, якого раніше вони готували у наступники прем'єру.


Взагалі, вже зараз економічні прорахунки Лю, конкуренти Сі покладають в основу своїх звинувачень щодо «шанхайців» Наприклад, саме Лю належить ідея протидії IPO найбільших китайських емітентів у галузі фінансових технологій. Натомість, технології тіньового банкінгу, наприклад, були застосовані в області фінансової звітності.


Йдеться про те, що приватні фінансові гравці, згідно з новими правилами, повинні надавати звітність тільки через уповноважені державні організації. Відповідно, від останніх залежитиме, наскільки у звітності спотворюватимуться реалії, та які показники будуть озвучені міжнародним страховикам та кредиторам. При цьому самі уповноважені посередники контролюватимуться висуванцями «шанхайців».


Іншою ідеєю Лю є відмова від пакету заходів стимулювання та економічної допомоги національному бізнесові у зв'язку з пандемією. Навіть, незважаючи на те, що прокитайський МВФ закликав Пекін прийняти «фіскальну, грошово-кредитну і структурну політику та посилити приватний попит».



Варто також звернути увагу на нещодавній виступ Го Шуцина, голови фінансового регулятора Китаю, який заявив, що головною загрозою для китайської економіки є схильність кредиторів до вкладенням у сектор будівництва та нерухомості, назвавши його «найбільшим ризиком для сірих носорогів у країні». 


Під «загрозою», ймовірно, Го мав на увазі наслідки дій обмежень на кредитування банками девелоперів і покупців житла, введених Народним Банком Китаю і регулятором наприкінці 2020 року.


В результаті, найбільший китайський банк China Construction Bank скоротив обсяг іпотечного кредитування більш, ніж на 4%: з 34,4% від загального обсягу кредитів – до 30,4%. Для невеликих банків, ліміти були знижені до 12-15%. У першу чергу, мова йде про регіональних кредиторів. Для китайської економіки, в цілому, це означає зростання тіньового банкінгу – за різними прогнозами, до 29-35% від всього обсягу національного кредитного сектору. Навіть, не зважаючи на надання регулятором і НБ КНР чотирирічного пільгового періоду для виконання нових правил, що то набули чинності з1 січня 2021 року.


Обмеження кредитування торкнулися не тільки девелоперського сектора економіки. Наприклад, по регіонах КНР прокотився цикл корпоративних дефолтів та дефолтів по облігаціях. Так, керівництво північно-східної провінції Ляонін і центральної частини Хенані відмовилися погашати борги найбільших економіко-утворюючих державних підприємств, а також – виплачувати дивіденди за їхніми облігаціями.


Це спровокувало масове погашення боргів іншими, більш дрібними держпідприємствами, за рахунок коштів, підконтрольних нефінансовим посередникам між згаданими підприємствами і великими державними банками обох провінцій. Тобто мова йде про досить традиційну для тіньового банкінгу схему. У 2022 році очікується рекордну кількість дефолтів, яку оголосить більше третині малих та середніх економічних гравців. Це ще більше ускладнить ситуацію у, без того критично залежних від тіньових коштів, регіональних економіках.


Нарешті, останньою ідеєю Лю, як головного фінансового радника Сі, стала політика протидії національному великому бізнесові. Бо ж існує ряд непідконтрольних бізнес-імперій, що не може не хвилювати провладну групу. Тому що, по-перше, вони можуть стати партнерами внутрішньовладної опозиції. Або ж об’єднатися між собою і втілити сценарій розпаду СРСР – 2. І Сі буде змушений повторити долю першого та останнього радянського президента Михайла Горбачова. То ж, головне завдання походу Голови Китаю проти крупного бізнесу – позбавити останній головної зброї – корпоративних активів.


Задля прикладу згадаймо історію Baoshang Bank: у 2020 році Народний банк Китаю (НБК) і Комісія з регулювання банківської та страхової діяльності Китаю (CBIRC) оголосили про поглинання Baoshang Bank Co терміном на рік. При цьому, фінансові регулятори Китаю не приховують, що взяли під контроль приватний банк у межах зусиль «по руйнуванню бізнес-імперії магната Сяо Цзяньхуа і стримуванню фінансових ризиків».


Схема дії-проста: Сяо, мільярдер, засновник конгломерату Tomorrow Holding Group, у 2017 році з подачі Лю – потрапив під розслідування про хабарництво. Слідом за цим, один за іншим посипалися підрозділи озвученого вище холдингу. Власне, крах Baoshang Bank, що базується у Внутрішній Монголії, почався у травні 2020 року, коли уряд послався на серйозні кредитні ризики і загрозу для національної економіки.


Це поглинання потрясло внутрішні ринки, збільшивши вартість міжбанківського фінансування для більшості промислових споживачів кредитів, і спонукавши Народний банк вливати надруковані гроші до банківської системи, аби запобігти ризикам зараження.


Контрольовані Лю адміністрація китайської автономії Внутрішня Монголія і виконавча влада Баотоу, найбільшого міста в регіоні, придбали не менше 50% акцій реорганізованого банку Baoshang. Після цього в оновлений Baoshang Bank солідарно увійшли підконтрольні «шанхайцям» Huishang Bank, China Construction Bank і Національний фонд страхування вкладів, керований Центральним банком, який також очолює висуванець «шанхайців». Huishang інвестував до Baoshang 3,6 млрд юанів (524,29 млн доларів США), аби отримати контроль над 15% новоствореного провінційного банку.


Зрештою, на поточний момент реорганізований банк контролюють як держава, так і близькі до віце-прем'єра Лю фінансові посередники. Але при цьому мало хто з експертів згадує, що не тільки держава, а й близькі до Лю Хе приватні структури отримали контроль не тільки над фінансово-кредитною структурою, але й над вугільними активами банку, ціна яких критично підвищилася в умовах енергетичної кризи.


Про те, що у фінансовому секторі Китаю відбуваються якісь саморуйнівні процеси, а керівництво перебуває в удаваній кйфорії – , також свідчить заява керуючого Народного банку Китаю І Гана, впевненого, що, за підсумком 2021 року, очікується зростання економіки КНР на 8%. Звідки візьметься така цифра – чиновник не пояснив, але запевнив, що НБК банк залишиться обережним щодо пом'якшення грошово-кредитної політики через побоювання з приводу високих боргових і майнових ризиків.




У той же час, аналітики Reuters, очікують, що Народний банк Китаю утримається від спроб стимулювати економіку за рахунок скорочення обсягу грошових коштів, які банки повинні тримати у резерві до першого кварталу 2022 року. Найчастіше, саме цей резерв стає основою для регіонального тіньового банкінгу. Тобто, перед урядом постала дилема: включити печатний верстат і розігнати інфляцію або (та) підвищити кількість охоплених тіньовим банкінгом секторів економіки і регіонів. Ми припускаємо, що обидві схеми будуть активно задіяні. Як і впевнені у тому, що владні угрупування ніколи не наважаться оприлюднити дані про реальну ситуацію у Поднебесній. Так що закордонним гравцям залишається тільки із завмиранням серця стежити, аби Червоний Дракон, котрому заманулося станцювати на дроті під струмом, не дай, Боже, не впав, і не поховав під своїми уламками світову фінансову систему.



97 переглядів0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі