• POSTUP

Про далекі лиха і близькі неприємності

Оновлено: лип 14


По мірі того, як перша хвиля пандемії Сovid-19 стала поступово згасати, а друга - тільки-но оновлює величезні простори – одна за іншою національні держави, нехтуючи рекомендаціями ВООЗ, активно стали вселяти ідею про швидке відновлення економік – через швидке зняття карантинних обмежень. Звідки така впевненість один Бог знає.

Судячи з матеріалів ЗМІ, каталізатором процесу став існуючий міф про стабілізацію китайської економіки у найкоротший період. Мовляв, змогла ж Піднебесна позбутися пандемії. Так що відновитися буде легше, коли відмовитися від карантинних тенет через китайський досвід. Це не може не викликати обурення з боку синологів, з урахуванням введення воєнного стану в Пекіні та низці інших регіонів. Більшість експертів вважає, що вигадка відносно швидкого одуження китайської економіки результат досконалої зовнішньої пропаганди. І, нехай світова криза 2008 року лише мимохідь торкнулася Піднебесної (2-3 процентних пункти), різке зниження експорту, як наслідок, призвело до багатомільярдних збитків у багатьох компаній і обвалило швидко зростаючий китайський фондовий ринок.

Як міру підтримки, уряд КНР використовував заходи фінансового стимулювання, розробленого так званим «шанхайським» угрупованням, ставлеником якого є Голова КНР Сі Цзяньпін. До економіки було влито близько $600 млрд (приблизно 13% від тодішнього ВВП). Гроші розійшлися через державні банки. Різні регіони та галузі отримали різні обсяги підтримки, залежно від наближеності до «шанхайців». Тут варто нагадати про жорстку конкуренцію двох угруповань всередині ЦК КПК: «шанхайців» на чолі з Сі, до якої також входять колишній і діючий керівники Народного Банку КНР, а також колишній голова КНР Цзянь Цземінь, чиє реноме безпосередньо пов'язане з впровадженням технологій «тіньового банкінгу». Його наступник і головний опонент, Ху Цзінтао, створив власну ФПГ. Після відставки Цзяня Ху ініціював розслідування за звинуваченням у причетності «шанхайців» до тіньових схем. Але, за рішенням спеціального закритого Пленуму ЦК КПК, справу було спущено на гальмах. Сі Цзяньпін є учнем і послідовником економічної стратегії Цзянь Цземіна. Креатурою ФПГ Ху Цзінтао є прем'єр-міністр Китаю Лю Кецянь. Екс-голова Ху навіть після відставки продовжує активно протидіяти поширенню тіньового банкінгу.

Сили обох угруповань рівнозначні. І якщо «шанхайці» намагаються активно впливати на фінансово - кредитну політику КНР, то їхні опоненти пильно стежать за кожним кроком візаві. Може, тому фахівці пов'язують провали в економіці Піднебесної, у тому числі, із їхньою малоефективною їх боротьбою з так званими «бульбашками».

Знавцям китайської економіки відразу згадується ситуація корпоративного дефолту у державному промисловому секторі економіки. Так, у 2011 році, державна корпорація Baoding Tianwei, підрозділ холдингу China South Industries Group Corp., якими володів центральний уряд, справила випуск облігацій у розмірі $242 млн під 5,7%. Термін сплати був призначений на квітень 2016 року. Виплати за відсотками у розмірі $13,8 млн повинні були здійснитися 21 квітня 2016 року. Однак відношення суми боргу до активів швидко збільшувалося у 2014 році: за рік компанія втратила близько $1,6 млрд, в основному, через запуск нових підприємств альтернативної енергетики. На кінець 2014 року прострочення по виплатах склали $300 млн.. У березні 2015 року китайська рейтингова організація China LianHe Credit Rating Co. знизила рейтинг Baoding Tianwei з BB до BBB через нездатність гарантувати виплати за борговими зобов'язаннями, а це прямий наслідок відсутності підтримки державою.

При цьому варто відзначити, що Baoding Tianwei до середини 2014 року входила до переліку найбільш стійких держкорпорацій. До банкрутства її призвело зниження конкурентоспроможності корпоративного валового продукту для нетрадиційної енергетики. Імпортери (у першу чергу, американські) відмовилися купувати китайські сонячні батареї. Відбулося затоварювання ринку яке у купі з робочою силою, котра подорожчала, і відмовою Народного банку в перекредитуванні. Це призвело до подій, що стали початком фінансового краху. До того моменту а у Китаї дефолт за внутрішніми зобов'язаннями оголошували тільки приватні компанії державні китайські вертикально інтегровані фірми вважались настільки надійними, що страховики, практично, не перевіряли корпоративний бекграунд. Ризики вважалися мінімальними, оскільки держава до кінця 2014 року брала на себе гарантії повернення інвестицій та погашення боргів державного корпоративного капіталу.

Однак, після позначеного на XVIII з'їзді КПК початку нового етапу реформ, коли зростання економічних «бульбашок» стало критичним, було вирішено обмежити доступ приватному секторові та малому і середньому бізнесу до дешевих кредитів. А для стимулювання купівельної спроможності збільшити рівень зарплат на державних підприємствах. Результатом стало ще більше посилення залежності китайської економіки від тіньового банкінгу через зростання внутрішнього боргу. А збільшення рівня зарплат призвело, у свою чергу, до подорожчання китайської робочої сили. У цілому, нововведення призвели до зниження конкурентоспроможності китайського ВВП, втечі інвестицій, перенесення торгово-виробничих ланцюжків до країн з більш дешевими продуктивними силами. А також до суттєвого затоварення китайського ринку продукцією власного виробництва.

Те, що трапилося з Baoding Tianwei, стало першим передвісником шторму, який китайське керівництво не може погасити вже 5 років поспіль, на тлі нестабільності економіки і критичної волатильності фінансових ринків. Надії на те, що впровадження ринкових механізмів призведе до підйому економіки – виявилися провальними. Ринок майже не функціонує в умовах системного використання директивних методів керівництва та управління. Навіть використання безкоштовної праці мільйонів ув'язнених у таборах трудового перевиховання ніяк не рятує ситуацію.

По-перше, Міністерство фінансів КНР і Народний банк виявилися неспроможними оцінити реальну ситуацію, оскільки основна статистика віддана на відкуп регіонам. По-друге, директиви з'їздів ніхто не відміняв. І в них на той же 2019 рік намічено зростання до 6,7% (пізніше завдання було скориговано до 6,1%). Однак, якщо подивитися регіональну звітність, то більшість регіонів зуміли показати зростання тільки на 2 - 3%, а деякі – на 0 - 0,5%. Експерти, близькі до Групи Світового Банку, вважають, що і ці показники потрібно ділити, мінімум, на 1,5 - 2.

Ситуація у Китаї досить суперечлива. По-перше, на тлі крайньої поляризації доходів всередині країни. Так, за даними щорічного звіту Credit Suisse, на частку у 6% від усього китайського населення, в 2019 році припадало 10% світового добробуту. Це на 0,1% більше, ніж у США. У той же час, на частку КНР припадає всього 4,4 млн осіб, котрі володіють капіталом обсягом понад 1 млн доларів. Тоді як у США цей показник у 4,2 рази більше за китайський.

На нашу думку, такий розрив пояснюється втечею інвесторів. Причому, не тільки іноземних, але, у першу чергу, внутрішніх. Зміна резидентства супроводжується також перенесенням торгівельно-виробничих ланцюжків. А далі всі витікаючі наслідки, у вигляді втрати частини податкових надходжень та фіскальних платежів. Паралельно з цим, збільшується обсяг внутрішніх корпоративних дефолтів. Так, за даними міжнародного кредитного агентства Fitch, за перші три квартали 2019 року 44 корпоративних емітенти (1% від загального обсягу) допустили дефолт за внутрішніми облігаціями. 89% з них найбільші приватні компанії або приватні компанії з частковою державною участю. Загальна сума невиплат у 2019 році склала понад 15,3 млрд дол., тоді як у 2018 році дефолт за облігаціями становив 11,33 млрд дол..

При тому, достовірність наведених цифр у деяких експертів викликає сумніви. Вони вказують, що, за підсумками піврічної звітності 2019 року, 35 китайських корпоративних емітентів оголосили дефолт по виплаті відсотків або основної суми боргу, загальною вартістю 7,9 млрд. дол. Із заглибленням кризи, зростання дефолту не могло зменшитися. Реально у згаданому періоді банкрутів виявилися набагато більше, ніж 1% китайських великих компаній.

Однак є й інша статистика, яка жорстко суперечить офіційній: Fitch відзначило, що китайські компанії встановили рекорд за кількістю дефолтів по облігаціям, номінованим в юанях. Частка емітентів, які оголосили про нездатність виплачувати борги, склала 4,9%. Це на 0,6% більше максимуму — показника 2014 року.

Трохи раніше, у жовтневому звіті 2019, агентство вказало. що зростання кількості дефолтів пояснюється посиленням грошово-кредитної політики уряду, що призвело до зниження доступності кредиту і, відповідно, можливості рефінансувати борги. Американські експерти раніше відзначали: число дефолтів не просто зростає. Вони зачіпають все більше компаній у все більшій кількості секторів. Особливо, у наукомістких галузях – таких, як фармацевтика , IT - технології, штучний інтелект, нетрадиційна енергетика і т. д.. У приклад, найчастіше, приводять дефолт у кінці першого півріччя 2019 року китайського промислового конгломерату Jinggong Group, що потягнув за собою цілий ланцюжок пов'язаних банкрутств.

Крім цього, за перший квартал 2020 року китайські компанії оголосили дефолт за внутрішніми облігаціями на суму 5,8 млрд. дол. (за офіційними даними, реального обсягу ми не знаємо). Якщо зіставити суми, то кількість корпорацій - банкрутів може виявитися заниженою у 3 рази. А це впливає і на сприйняття інших макропоказників економіки КНР, у цілому, і фінансової системи, зокрема. Однією з головних бід китайського фінансового сектору є тіньовий банкінг, про який ми неодноразово згадували у попередніх дослідженнях.


У чому суть цього явища? У недосяжності дешевих кредитів для малого та середнього бізнесу. Кредити під низький відсоток отримують, перш за все, певні державні корпорації, банки та страхові компанії. Вони, в свою чергу, пускають в обіг кредитні кошти, надаючи їх більш дрібним позичальникам адміністраціям регіонів, регіональним корпораціям, середньому і дрібному бізнесові. Позикові кошти, які надходять до державного корпоративного та банківського сектору, перекредитуються через небанківські організації-посередники. Причому, діяльність даних організацій вже стає офіційним показником НБ КНР. І мова йде не тільки про перекредитування позикових коштів, але в обіг запускаються кошти недоторканних резервних фондів. Тобто, вибудовується піраміда, збій однієї з ланок котрої , призведе до краху всієї економіки, в цілому.

До цього варто додати галопуючу інфляцію споживчих цін і дефляцію на рівні виробників, перед більшістю з яких все чіткіше вимальовується перспектива неможливості обслуговувати борг. Це змусило контрольовану МЗС Китаю газету Global Times заявити публічно про те, що «корпоративна заборгованість занадто висока, і процентні ставки також занадто високі». Народний Банк Китаю повторив досвід центральних банків країн «сімки», які опустили до нуля процентні ставки у спробі підтримати економічне зростання, та знизити вартість обслуговування боргу, накопиченого державою, корпораціями і споживачами.

На кінець першого півріччя 2019 року загальний національний борг КНР, що включає зобов'язання корпоративного сектора, населення і урядів усіх рівнів, досяг 306% ВВП. У 2009 сума становила 200% ВВП, а в 1999 – 130% ВВП. Однак, на нашу думку, варто звернути увагу не на зростання боргу, а на ефективність його використання. Тобто порівняти зростання боргу та ВВП: так, якщо до 2007 року борг випереджав ВВП в 1,2 рази, то в останнє десятиліття ця розбіжність збільшилася в 3 рази. За 13 років борг зріс на 25 трильйонів доларів, а економіка – лише на 7,6 трлн. доларів. Таким чином, кожен новий запозичений долар виробляє 33 центи відповідного ВВП плюс 20 центів – відсотки за кредитами.


Для функціонування китайської економіки потрібні нові кредити, з яких лише невелика частина надходить на виробництво валового продукту. Варто також звернути увагу на ще один перекіс у структурі китайського держборгу: приблизно його три чверті припадає на корпоративний капітал. І, приблизно, ті ж три чверті від загального обсягу запозичень припадають на внутрішньо-китайських кредиторів. Це, по-перше, суперечить світовій практиці, де провідні держави кредитуються ззовні. По-друге, робить вкрай вразливою китайську фінансово-кредитну систему. Особливо в умовах масового корпоративного дефолту, котре загрожує загальною кризою та руйнуванням. Ще небезпечніше слабка керованість держборгу, особливо темпів його приросту.

Як ділити ковдру?

Китайське керівництво задовго до COVID-19 – у пошуках панацеї стояло перед дилемою: або утримати спекулятивного інвестора, піднявши ставку рефінансування, або стимулювати внутрішнього споживача і різко знизити ставку, активувавши, тим самим, купівельну спроможність. Так до цього вчинили ФРС США, Банк Японії, Європейський ЦБ у 2008 та 2020 роках задля пом'якшення наслідків кризи , які для ЦБ-емітентів основних резервних валют за 10 років закачали до власних ринків понад 10 трильйонів доларів.

До початку пандемії, ще у середині 2019 року китайський регулятор, побоюючись дефолту всього виробничого сектора економіки, знизив основну процентну ставку 1Y Loan Prime Rate (LPR) – ставку по кредитам на 1 рік першокласним позичальникам – з 4,31% у липні до 4,15% річних у листопаді 2019 року. Далі, у листопаді 2019, вартість запозичень знизилася за всіма операціями. Однак на стабілізацію курсу юаня це мало вплинуло, оскільки включення друкарського верстату і збільшення грошової маси зменшує забезпеченість юаню валютними резервами. Наприкінці вересня 2019 року даний показник склав 10,9%, тобто, мінімум за останні 20 років. Це призвело до різкого падіння попиту на національну валюту як інструменту заощадження всередині країн, і вкрай активізувало втечу інвесторів.

Подивимося на динаміку операцій нефінансових організацій, активно залучених до тіньового банкінгу. На сайті Народного банку КНР вони позначені у розділі «помилки і пропуски платіжного балансу». З січня по липень 2019 року з Китаю, таким чином, зникли або були виведені 131 млрд доларів (у середньому, 65 млрд доларів за квартал). Це в 1,6 разів більше середнього рівня найбільших відтоків , котрі відбулися в 2015-16 р.р.(близько 80 млрд доларів за півроку). З липня по серпень 2019 року «тіньовий» відтік дещо збільшився і склав 67 млрд доларів.


Структура китайських експорту-імпорту дозволяє зробити наступні висновки:

- Основними китайськими імпортерами є азійські країни. Це пояснюється дешевизною накладних витрат поставок.

- Найбільшим європейським імпортером-експортером є Німеччина, що пояснює особливий характер взаємин між двома країнами, а також між правлячими партіями

- Відносно США частка китайського експорту у взаємному товарообігу в грошовому еквіваленті у 3,06 рази перевищує частку американського.


І це зайвий раз підтверджує, що торгова війна між обома країнами неминуча. Для її запобігання необхідний паритет у балансі. Тобто, мова йде про збільшення частки американського експорту до Китаю. На таке у нинішній економічній ситуації Китай не наважиться. Значно дешевше для китайських груп інтересів профінансувати виборчу кампанію опонентів чинного американського президента, які потім перетворяться на жорстких лобістів КНР (жорсткий лобізм в електоральній кампанії передбачає фінансування кандидата чи партії в обмін на суворе виконання зобов'язань перед спонсорами). У підсумку, провідні фінансово-аналітичні світові центри вкрай розгублені відносно прогнозів аж до отримання результатів американських виборів - 2020, від фінішу якої вкрай залежать показники розвитку Китаю.

Публікація у нинішньому травні даних за перші чотири місяці продемонстрували рекордне падіння фінансово-економічних показників. Так, United Overseas Bank (UOB) переглянув свій прогноз з 5,3% до 4,1%, найнижчого рівня з 1990 року. Далі більше: UBS переглянув свій прогноз на другий квартал 2020 року з 2% зростання, у порівнянні з попереднім кварталом, – до негативного, а UOB – з 2,9% до - 3,4%. Barclays прогнозує скорочення на 8%. Ще менш оптимістично або більш реалістично налаштовані американські джерела, які вказують, що падіння сальдо торгового балансу Китаю говорить про надання меншої підтримки зростанню національної економіки, і цей вплив може виявитися негативнішим, ніж передбачалося.

«Найгірше ще належить побачити у втечі експортерів і ланцюжків поставок», попередив Ларі Ху, головний китайський економіст з Macquarie Capital, найбільшого китайського експортного драйвера. За даними експертів страхової компанії Euler Hermes, «Китай втратить 108 мільярдів доларів США у експорті товарів споживання, 72 мільярди доларів США на поїздках і подорожах, 10 мільярдів доларів США на транспортних послугах. У результаті, загальний збиток його експорту складе 190 мільярдів доларів США». На цьому тлі, провідні друковані видання ЦК КПК змушені були визнати: якщо зростання ВВП Китаю за рік впаде нижче 6%, та якщо глобальна епідемія не буде взята під контроль, то КНР вкрай буде важко підтримувати зростання в 4% або 5%. Відповідно, доведеться відмовитися від основного напрямку внутрішньої політики КНР, позначеного XIX з'їздом КПК – досягнення суспільства з помірним достатком. Для пострадянських дебіторів і європейських прохачів кредитів це, практично, означає відмову КНР від ролі Всесвітнього кредитора.

На цьому тлі провідні світові експерти передбачали наростання соціальних протестів, особливо у бунтівних автономіях, на кшталт СУАР чи Гонконгу. Але про яку хвилю протесту може йти мова, якщо за різними даними, опублікованими у партійній та опозиційній китайській пресі, кількість громадян, що то перебувають під різного роду контролем, становить від 470 до 500 млн. людей.


У попередніх дослідженнях ми продемонстрували, що у Великобританії і Португалії є юридичні зачіпки для повернення до статус-кво Гонконгу, Тайваню та Макао, оскільки, наприклад, угода між Великобританією і Китаєм про передачу Гонконгу під юрисдикцію КНР була підписана з порушенням чинного м/н законодавства – не були проведені місцевий референдум або плебісцит, які публічно мали засвідчити згоду місцевого населення на повернення до обійм з материковим Китаєм. А коли так попередня угода може бути визнано мізерною.

Також дослідники нашого фонду дійшли висновку, що Голова КНР в умовах існуючої кризи, не дасть заднього щодо Гонконгу, а, навпаки, не стане чекати закінчення 17-тирічного терміну, коли півострів остаточно має приєднатися до материкової частини. Протести буде придушено. Можна прогнозувати досить жорстку м / н реакцію на таке, аж до введення анти-китайський санкцій. І це знов вдарить по економіці Піднебесної. Підтвердженням тому підготовлений UNTrade перелік країн, куди прямує китайський експорт. На другому місці у ньому знаходиться Гонконг як… самостійна держава.

Чим серце заспокоїться?

Тепер кілька слів про те, який вихід із ситуації бачиться тим, хто у Китаї приймає рішення.

Аж до початку пандемії «шанхайці» на чолі з Сі бачили його в декількох іпостасях. По-перше, через втілення відомого інфраструктурного проекту «Пояс - путь». По-друге, юанізація партнерських економік. По-третє, створення нових фінансових інструментів з метою залучення зовнішніх запозичень, нібито з метою модного нині Сталого Розвитку.

Чому саме на ці проекти робить ставку китайський лідер?

Відповідь начебто на поверхні. Завдяки проекту «Пояс-путь», КНР – у разі його реалізації – за невелику ціну отримує контроль не тільки над величезними територіями, а й над відповідними національними державами. Це перше. Друге, для Китаю зазначене будівництво обійдеться за смішні гроші. На власне китайській території використовується дешева і (або) дармова праця ув'язнених з таборів трудового перевиховання. Адже бунтівна СУАР (Східний Туркестан), колись незалежна держава, подарована Мао Цзедуну Сталіним, є ключовим інфраструктурним центром проекту. І були б європейські чиновники вимогливішими і не настільки ласими на китайські обіцянки, хто знає, чи точилася б зараз суперечка щодо вкрай дорогої для МВФ ціни питання. Особливо, на тлі того, що партнери КНР по проекту бігають по світових задвірках у пошуках захисту та заступництва, а контрольовані КНР міжнародні організації тріщать по швах – особливо, після активного застосування до колишніх друзів політики «боргової дипломатії». Коли, за участь у будівництві, Китай не кредитує реальними грошима країни, що розвиваються – це було зазначено у відповідних документах з критикою щодо МВФ. Проте Піднебесна пропонує прощення певної частини держборгу партнерам. Плюс до цього гарантії створення нових робочих місць для китайських громадян і забезпечення поставок сировини, обладнання та матеріалів з КНР.

Другим стратегічним напрямком для Китаю є виведення величезних мас падаючого юаня до згаданих партнерських економік. Це може трохи зміцнити стабільність китайської валюти та уповільнити швидкість друкування нових банкнот. Питання, що робити країнам третього світу, які вважають у ролі платіжного засобу більш стабільні валюти?..

Третім варіантом вирішенням проблеми є не менш виграшний для Китаю проект впровадження зелених фінансових інструментів на зразок Зеленої біржі та Зеленого бондування, кінцевим бенефіціаром яких є все той же Китай. Але вершиною успіху китайської «зеленої» дипломатії можна вважати прийняття Європейським союзом т. зв. Зеленої Угоди( Green Deal), за лаштунками якої, знову-таки, стоять китайські інтереси. Наприклад, у галузі поставок обладнання для «зеленої» енергетики (все тих же сонячних батарей і вітрових станцій), що має значну підтримку та розуміння серед керівництва МВФ.

Також варто згадати про те, що найбільшим китайським імпортером з ЄС десятки років є Німеччина. У правлячого блоку ХДС-ХСС давні та тісні зв'язки з китайським керівництвом. А головою Європейської Комісії є колішній міністр оборони ФРН, представник ХДС Урсула фон дер Ляйен. При цьому Німеччина була одним з головних лобістів Green Deal.


А тепер звернемося до подій жовтня 2019 року, коли МВФ вустами його голови Кристаліни Георгієвої, заявив про те, що світова економіка вступила до періоду глибокої рецесії, схожої на Велику депресію 1932-1939р.р. . За півроку до цього, новий президент Групи Світового банку Девід Малпасс у своєму виступі, після призначення на посаду у квітні 2019 року заявив про нову політику Банку відносно Китаю, а також - зміни у політиці розподілу кредитів МВФ. Зауважимо, що будучи акціонером МВФ, Китай не має достатнього впливу у Світовому банку. Останній, традиційно, очолює представник США. Згаданий пан Малпасс є ставлеником Трампа. Ще під час свого обрання новий керівник групи заявив що задля збільшення ефективності використання коштів акціонерів, необхідно влаштувати ревізію діючих програм, із перевіркою доцільності кредитування. А також програм МВФ, де Китай є найбільшим позичальником. Тобто, за рахунок коштів обслуговування цих кредитів практично існує весь штатний персонал МВФ. Одними з перших були названі програми кредитування «Пояс шлях» і проекти, пов'язані з зеленими фінансами.


За лаштунками

Що являє собою СБ і МВФ як головні з фінансових структурних підрозділів ООН? Світовий банк спеціалізована установа ООН, акціонерами якої є 188 країн-членів Організації Об'єднаних Націй.

Кількість голосів, якими володіють країни-учасниці, залежить від їхньої частки у капіталі банку, яка, у свою чергу, визначається відповідним відсотком у світовій економіці. Ці акціонери представлені Радою керуючих - вищим органом, що приймає рішення і визначає політику банку. Рада керуючих проводить свої засідання один раз на рік, під час сумісних щорічних зустрічей ради керуючих Групи Світового банку та МВФ. Конкретні повноваження з управління Банком у період між засіданнями Ради керуючих передані 25 виконавчим директорам.

Виконавчі директори утворюють Раду директорів, яку очолює Президент Банку. До Ради директорів входять п'ять виконавчих директорів, що представляють інтереси держав-членів, котрі володіють найбільшими пакетами акцій: США, Японія, Німеччина, Франція і Великобританія. Решта 20 виконавчих директорів представляють групи країн. Рада директорів здійснює загальне керівництво роботою банку, в тому числі, відповідає за затвердження всіх позик і прийняття інших рішень, котрі зачіпають діяльність банку: затверджує позики і гарантії, виробляє стратегії сприяння країнам, прийняття рішень, що то стосуються довгострокових запозичень та інших питань фінансової діяльності.

У свою чергу, МВФ – як і СБ спеціалізована установа ООН, членами якої є 189 країн - членів ООН.

Основна функція МВФ надання коротко та середньо-строкових кредитів при дефіциті платіжного балансу національної держави. На відміну від СБ, діяльність МВФ зосереджена на короткочасних кризах. Світовий банк надає кредити тільки бідним країнам, МВФ може давати кредити будь-якій зі своїх країн-членів, котра відчуває нестачу іноземної валюти для покриття короткострокових фінансових зобов'язань. Вищий керівний орган МВФ - Рада керуючих в якому кожна країна - член представлена керуючим і його заступником - міністрами фінансів і (або ) керівниками центральних банків.

Статутний капітал МВФ формується за рахунок внесків держав-членів, кожна з яких, зазвичай, виплачує приблизно 25% своєї квоти у СПЗ (Спеціальні права запозичення) або у валюті інших членів, а решта 75 % — у своїй національній валюті, виходячи з розмірів квот, розподілюються голоси між країнами-членами у керівних органах МВФ. Діюча формула розрахунку квот являє собою середньозважене значення ВВП (50 %), відкритості (30 %), економічної мінливості (15 %) і міжнародних резервів (4 %). На цей коефіцієнт впливає середньозважений курс валют і купівельна спроможність валюти. Судячи з критеріїв формули, можна припустити, що частка Китая у керівних чи виконавчих органах МВФ значно скоротиться.

У нинішній ситуації КНР, що називається, - конче необхідно, аби фінансування його інфраструктурних проектів залишалося у status-quo. Адже від цього залежить не тільки відновлення китайської економіки, а й кадровий склад нинішнього керівництва Китаю, включаючи склад Політбюро ЦК КПК.

Виконавча рада МВФ, яка визначає політику та відповідає за більшість рішень, складається з 24 виконавчих директорів. Директорів призначають вісім країн з найбільшими квотами у Фонді: Сполучені Штати, Японія, Німеччина, Франція, Сполучене Королівство, Китай. Росія та Саудівська Аравія. Решта 176 країн організовані в 16 груп, кожна з яких вибирає по виконавчому директору. Найбільшою кількістю голосів у МВФ (станом на 16 червня 2006 року]) володіють: США — 17,08 % (16,407 % — 2011); Німеччина - 5,99 %; Японія — 6,13 % (6,46 % — 2011); Великобританія - 4,95 %; Франція — 4,95 %; Саудівська Аравія-3,22 %; Китай— 2,94 % (6,394 % — 2011); Росія - 2,74%. Частка 15 країн - учасниць ЄС - 30,3 %, 29 країн - членів Організації економічного співробітництва та розвитку, мають, у сукупності, 35% голосів у МВФ. При цьому варто враховувати: незважаючи на те, що СБ і МВФ взаємодіють на паритетних засадах, і, акціонером СБ можна стати тільки через членство в МВФ, а також на те, що Китай, значною мірою, збільшив свою квоту, - американські інтереси превалюють в обох організаціях.

Більш того, для затвердження кредиту учаснику Фонду, повинен бути здійсненим країновий візит, результатом якого має стати підготовка відповідної доповіді, що затверджується банком. Тобто, при негативному висновку банку, отримати кредит неможливо. Причому, мова йде не тільки відносно Світового банку. Китайці не входять до Ради директорів СБ. Проте, представники китайських опонентів є членами виконавчих органів банку і володіють значними квотами у МВФ.

Для Китаю залишається небагато можливостей вирішення власних проблем: по-перше, сподіватися на свого головного ситуаційного лобіста - згадану вище Кристаліну Георгієву, найзаклятішого опонента трампівської команди. Плюс спробувати домовитися з іншими гравцями – власниками великих квот. Таким чином, КНР, максимум, зможе домогтися 17 – 20 голосів, – за рахунок Німеччини, Франції, Росії, Великобританії (під великим питанням) - не більше. Або інший варіант: спробувати домовитися з групами країн. Наприклад, з Організацією економічного співробітництва та розвитку. Але китайцям треба добре попроцювати, бо ж проголосувати має кваліфікована більшість країн існуючих груп. Проте, довіра до надійності китайських обіцянок невисока. Та й опоненти КНР теж не сидять, склавши руки. Особливо, коли зусилля Піднебесної підтримують такі авторитетні гравці, як Німеччина, Франція. Проте, за цим сценарієм китайській стороні доведеться піти на величезні поступки дуже багатьом гравцям. І немає гарантій, що ці поступки не спровокують новий шторм всередині Китаю, який загрожує перерости в ураган.

830 перегляд