• POSTUP

Загибель Помпеї. По-китайськи…

Оновлено: лист 22


Пропонуємо Вашій увазі третю та четверту частини нашого дослідження, присвяченого зовнішньополітичним інтересам Китаю. Третю частину ми вирішили присвятити розвиткові поточної ситуації у Піднебесній, а четверту китайському баченню взаємин з Україною і подоланню існуючих в українському політикумі стереотипів і помилок щодо ситуації та потенціалу КНР.


Для початку, дозволимо собі повторити одну з ключових тез, яка стане базою для подальшого аналізу: для пом'якшення наслідків кризи, керівництву КНР необхідні нові ринки збуту китайських товарів і створення нових робочих місць для власних громадян за межами країни. Ключовою передумовою до цього є жорстке подорожчання китайського ВВП, і, відповідно, зниження його конкурентоспроможності.


У тому числі, — за рахунок підвищення рівня середньої заробітної плати, що спричинило собою не тільки галопуючу інфляцію та підвищення ключової ставки НБ КНР, але й дало незмінний результат – включення друкарського верстата, продуктивність якого тримається на межі можливого. Поряд з цим різко зросла вартість імпорту, що безпосередньо розігріло зростання цін на сировину та матеріали. Саме цим поряд з наслідками пандемії пояснюється нинішній різкий інфляційний стрибок і скорочення виробництва у Китаї. Лідери промисловості Піднебесної кажуть, що приймати нові замовлення — вкрай ризиковано. Це означає зупинку виробництва та скорочення персоналу, які здатні поставити під загрозу цільові показники економічного зростання Китаю на 2021 рік. Швидше за все, реально вони можуть не перевищити 2%.





Пояснюється це наступним.

По-перше, незважаючи на те, що ланцюжки поставок з країн, постраждалих від коронавірусу, частково перемістилися назад, до Китаю, найважливіша сировина, така як метали, стає занадто дорогою, аби приносити прибуток.


Бо саме машини і механізми складають основу експорту Китаю, за рахунок якого правляче угруповання "шанхайців" на чолі з Головою КНР Сі Цзяньпінем має намір відродити китайську економіку.

Хвиля локдаунів у виробничому секторі захлеснула економіки найбільших регіональних гравців. Таких, наприклад, як раніше розвинутий китайський флагман — провінція Гуандунь – головний південний виробничий центр Китаю. Оскільки різке зростання цін на сировину з'їдає прибуток, то по всій провінції Гуандунь малі та середні підприємства готуються до того, що у цьому році велика частина з них закриється або може поглинутися. Для світових імпортерів-експортерів Китаю, у тому числі, і для українських, це стане сюрпризом, враховуючи, що багато хто із зарубіжних клієнтів звертається до Китаю для виконання замовлень. Або самі виконують замовлення, які, зазвичай, надходять до – або — з країн, що то у даний час розорені коронавірусом, включаючи Індію або сусідні держави ЮВА — головних конкурентів КНР у регіональному та глобальному виробничих секторах.



Саме подібна ситуація не тільки викликає необхідність жорсткого кредитного контролю, але й міцно пресингує хвору китайську макроекономіку. У першу чергу, це відбивається на показниках економічного зростання

НБ КНР, наприклад, наклав вето на видачу банками позик китайським компаніям, які знаходяться у переддефолтному стані. Незважаючи на те, що без додаткового перекредитування неможливо погасити борги. Тобто, нинішня ситуація повторює схему корпоративного дефолту китайської економіки 2011 року, коли держава відмовилася допомагати держкорпораціям, що то опинилися у борговій ямі. У даний час дефолти за корпоративними облігаціями рекордно перевищили рівень 2011 року.


За оцінками рейтингового агентства Moody's у першому півріччі 2021 року, китайський бізнес не зумів виплатити 96,8 млрд юанів за офшорними облігаціями, що є найвищим показником за весь час існування КНР. Однак, американські експерти не зробили головний висновок: держава своїми руками не просто заганяє бізнес до зони сірих кредитів, але робить тіньовий банкінг основою Національної антикризової програми. Так, за даними щоквартального звіту Moody's, у першому кварталі тіньові банківські активи кітайських держбанків нібито впали на 540 мільярдів юанів (83,6 млрд. дол. США) — до 58,7 трлн. юанів (9 трлн. дол. США), порівняно з кінцем 2020 року. Однак експерти згаданого агентства не згадали про те, що майже 85% з нібито скороченого обсягу тіньових коштів якимось чином перетекли до активів приватних банків і посередницьких фірм та не сказали, що основою зростання тіньового банкінгу є регіональні та місцеві бюджети. І тому Пекін, нібито, посилив контроль саме на цих бюджетних рівнях. Але диявол – у деталях. У даному випадку, мова йде про те, що тіньовий банкінг розвивається та контролюється все тими ж «шанхайцями» на чолі з Сі. Та й НБ КНР також очолює ставленик "шанхайців". Тому риторичним є питання, наскільки НБ намагатиметься контролювати приватний банківський сектор, а також регіональних гравців?! У даному випадку, будь-яке реальне посилення контролю є для Пекіна грою у власні ворота.


По-друге, величезну тривогу китайських експертів, слідом за промислово-виробничим сектором, викликає ситуація з роздрібною торгівлею, стан якої китайська преса називає "комою"


Американська рейтингова компанія China Beige Book першою заявила, що сектор роздрібної торгівлі Китаю знаходиться на порозі дефолту, а секторальний прибуток різко погіршився на тлі зростаючого інфляційного тиску. Кризові процеси можуть значно прискоритися, якщо у наступному кварталі різко не виросте внутрішній споживчий попит. Поки незрозуміло, саме за рахунок чого може піднятися цей попит. Тому що зростання зарплат китайських працівників тільки поглибить інфляційні процеси, а споживче кредитування все більше стає тригером для відповідного міхура.


По-третє, зараз, Китай — вперше після смерті Мао — зіткнувся з проблемою енергетичної кризи. А дефіцит електроенергії, відповідно, позначається на вартості китайського виробництва і призводить до падіння конкурентоспроможності національного ВВП

Хвиля призупинень видобутку вугілля підстібне і без того високе зростання цін на сировинні товари. Водночас, у зв'язку з прийнятими на 13 – му Пленумі ВЗНП (див. попередні частини дослідження) директивами останнього п'ятирічного плану по декарбонізації китайської економіки — на тлі смертельних аварій у шахтах, що спричинили численні жертви, — у більшості вугледобувних регіонів місцева влада закрила вугільні підприємства, аби уникнути небажаних інцидентів напередодні 100-річчя КПК 1 липня 2021 року. Але вже у травні більшість шахт були знову відкриті, у зв'язку з безпрецедентним дефіцитом електроенергії та катастрофічним падінням через це конкурентоспроможності китайського ВВП.


Наприклад, за даними провінційного управління з надзвичайних ситуацій, найбільша вугледобувна провінція Китаю Шаньсі, на частку якої у 2020 році припадало близько 14% від загального обсягу видобутку вугілля у світі, оголосила наприкінці червня 2021 року про негайне закриття двох місцевих шахт на термін не менше місяця — після двох нещасних випадків зі смертельними наслідками

Іншим результатом енергетичного колапсу стала відмова КНР від прийнятої програми з розвитку біткоїн технологій та спроба перенести майнінг до більш енергозабезпечених країн з дешевою електроенергією. На даний момент конкуренція за надання бази для китайських майнінгових ферм загострилася між США, Канадою, Росією та Казахстаном. Швидше за все, у даній битві енерготитанів переможе Казахстан.


При цьому, за інформацією Юй Сюецзіня, високопоставленого співробітника Комісії з регулювання банківської та страхової діяльності Китаю, Індекс цін виробників зріс на 10% у порівнянні з торішніми даними. "При такій великій кількості стимулів у світі, інфляція, ймовірно, буде тиснути довгостроково", — сказав він на форумі у Лондоні 25 червня 2021 року. На цьому тлі Світовий Банк заявив, що "зосередження додаткових бюджетних зусиль на соціальних витратах і зелених інвестиціях, а не на традиційних інвестиціях в інфраструктуру, не тільки допоможе забезпечити відновлення і підтримає короткостроковий попит, але й зробить внесок у передбачуване середньострокове перебалансування економіки Китаю".


Таким чином, мова йде про неможливе: про припинення фінансування інфраструктурного проекту Пояс-Шлях, який на останньому з'їзді КПК та його пленумах визначено за основу зростання економіки КНР



Як ми згадували раніше, успішне завершення проекту ПШ особисто для Голови Сі Цзяньпіна є гарантією його подальшого перебування при владі на невизначений строк. У той же час, оприлюднені висновки СБ, практично, означають повну або часткову відмову від кредитування проекту, котрий здійснюється, в основному, за рахунок позикових коштів.





Про солодкі мрії та гіркі реалії


Іншим критично важливим для Сі проектом став прийнятий 11 жовтня 2020 року Державною Радою КНР План реалізації пілотної комплексної демонстраційної зони соціалізму з китайською специфікою у Шеньчжені (2020-2025 роки). За думкою керівництва китайського уряду, регіону повинна бути надана велика автономія у таких ключових галузях, як проведення економічної реформи, поліпшення ринкового та правового середовища для міжнародного бізнесу, побудова відкритої економіки високого рівня і т. д.. Проте, головний момент стратегії полягає у зближенні Шеньчженя та Гонконгу, з подальшим посиленням функції Шеньчженя як ОСНОВНОГО двигуна розвитку регіону Великої затоки.


Однак, через критичну ситуацію в економіці, реформу було посунуто на невизначений період. Якщо звернутися до згаданого вище прикладу раніше надзвичайно успішної та розкрученої провінції Гуандунь, то можна сказати, що, у даному випадку, кредитний, іпотечний і роздрібний міхури наклалися на наслідки пандемії. Плюс, до цього, виробники постраждали від різкого зростання цін на сировинні товари та вартості логістики, дефіциту електроенергії та санітарних обмежень, пов'язаних із COVID-19.


Популярні у зарубіжних байєрів оптові ринки, у черговий раз, стоять закриті з кінця травня, а робочий тиждень навіть серед дрібних виробників триває не більше 2-3 днів. Споживча активність у великих містах провінції з травня по кінець червня знизилася до сміттєвого рівня

Як вказала Комісія з регулювання банківської і страхової діяльності Китаю, інфляція підскочила майже відразу після того, як за результатами саміту G7 у Великобританії у травні 2021 року ФРС США і ЄЦБ почали скуповувати активи, щоб пом'якшити негативні економічні наслідки пандемії. Новий сплеск витрат створює додаткову загрозу, вимагає від Пекіну посилення грошово-кредитної політики. Проти нової стратегії лідерів "сімки" керівництво КНР виступило категорично, заявивши, що зустріч G7 в Лондоні була перетворена на "п'яну антикитайську вечірку". Інфляційні очікування і нервова реакція світових ринків на внутрішньоекономічну ситуацію у КНР можуть змусити центральні банки країн - членів об‘єднання швидко і надмірно підвищувати процентні ставки, що спровокує нову фінансову кризу. Саме тому, члени G7 погодилися на глобальний мінімальний податок, аби не дати великим компаніям, особливо технологічним гігантам США, використовувати юрисдикції з низькими податковими режимами.


У даному випадку, Захід не обійдеться без допомоги Китаю як держави, у якій точиться зосередження іноземних блукаючих капіталів та інвестицій. У свою чергу, інвестори сподіваються на зниження ставки рефінансування НБ КНР, оскільки занадто великі ризики дефолтів — як національного, так і глобального.

На тлі цього відбувається уповільнення процесу випуску облігацій у зв'язку зі стурбованістю інвесторів, а це призводить до постійних спроб держкомпаній рефінансування свого боргу, оскільки потенційні інвестори уникають вкладатися в них через відсутність підтримки з боку Пекіна. Це загрожує великими наслідками. Серед китайських державних компаній вартість дефолтів за останні три роки зросла більш, ніж у три рази, а кількість неплатежів — більш, ніж удвічі за той же період. Ця тенденція продовжиться і в осяжному майбутньому, — йдеться у звіті Standard & Poors Global Ratings, опублікованому на останньому тижні червня 2021 року.





Особливо важливо для України розуміння ситуації з китайським експортом. Експерти вважають, що вплив пандемії на експорт був критично недооцінений.


Так, за даними провідного китайського рейтингового агентства Soochow Securities, на даний час зростання експорту Китаю у річному обчисленні складе 16,4%, що набагато нижче, ніж за прогнозами багатьох інших аналітиків, котрі запевняють про зростання майже у 25%. Звідки взятися високим макроекономічним показникам, якщо карантин, введений Головним державним управлінням з контролю якості, інспекції та карантину Китайської Народної Республіки, — призвів до серйозних заторів у морських портах.


Наприклад, у міжнародному контейнерному терміналі Янтянь в Шеньчжені, котрий є найбільшим портом Китаю, і на частку якого припадає 10,5% контейнерообігу зовнішньої торгівлі держави. Адміністрацією згаданого порту Янтянь наприкінці травня було заявлено, що нормалізація роботи відбудеться вже на початку червня. Але на момент написання матеріалу цього не сталося: з 21 травня порт закрив три причали, які й досі не відкрилися. Через завантаженість порту в Шеньчжені з 1 по 10 червня вантажообіг зовнішньоторговельних контейнерів у восьми основних портах Китаю впав до -1,6% у річному обчисленні.


Вперше з дати Китайського Нового року пропускна здатність портів впала нижче нуля. У той же час, індекси Ningbo Containerized Freight і Shanghai Containerized Freight на поточному тижні досягли нових максимумів. Це вказує на те, що проблеми із заторами у Шеньчжені поширилися на інші регіони.

За даними Soochow Securities, на додаток до завантаженості портів, стрімке зростання індексу контейнерних перевезень, курсу юаня і цін на сировину настільки вплинули на прибуток китайських експортерів, що це різко обмежило бажання та можливості збільшення обсягів перевезень.

Аналітики компанії вважають, що показники китайського експорту за червень поточного року будуть найнижчими з початку 2021 року. Як на це реагує світовий ринок контейнерних перевезень? В останній тиждень червня 2021 року морські перевізники планують нове підвищення ставок. Вартість доставки контейнера з Азії до Північної Європи стрімко наближається до 20 тис. дол., що у 10 разів більше, ніж рік раніше, — повідомляє спеціалізоване видання з морських перевезень The Loadstar. Як результат — "в умовах "божевільних ставок" вантажовласники масово скасовують заявки на перевезення вантажів з Китаю". Згідно з інформацією логістичних експертів Straightforward Consultancy, імпортери опинилися у пастці через фіксовані ціни, узгоджені з великими рітейлерами, та безпрецедентно дорогим фрахтом. Перевізники на транс-тихоокеанських маршрутах також з 15 червня збільшили ставки.


Здавалося б, альтернативою морським контейнерним перевезенням можуть стати залізничні. Але й цей сектор відчуває ще більший кризовий пресинг, у порівнянні з морським. Аналітики вважають, що уповільнення інвестицій Китаю у власні залізничні перевезення стали тригером критичного уповільнення економічного зростання, в цілому.

Згідно з даними, опублікованими Національною адміністрацією залізниць, Китайські залізничні інвестиції у період з січня по травень впали до 203,6 млрд юанів (31,5 млрд. дол. США), що на 8% менше, ніж за той же період роком раніше. Протягом всього 2020 року Китай витратив 781,9 млрд юанів на інвестиції в залізниці — у порівнянні з 803,9 млрд юанів у 2019 році та 802,8 млрд юанів у 2018 році.


Панацеєю від усіх проблем китайської економіки керівництво країни бачить у приєднанні Гонконгу до торгівельної угоди по Всеосяжному Регіональному Економічному Партнерству (ВРЕП), що то може сприяти розвиткові логістичного сектору спеціального району Китаю та країни, у цілому. Про це в середині червня повідомило Міністерство торгівлі КНР. На думку китайських аналітиків, пакт з 15 країнами може стимулювати зростання торгового та логістичного секторів економіки Гонконгу, частка яких у національному ВВП неухильно знижується.


Основна мета ВРЕП — скасування тарифів більш, ніж на 90% імпорту-експорту та створення зони вільної торгівлі, що охоплює майже третину світових економіки, торгівлі та населення.


Підтримка пакту посилилася у 2017 році після того, як тодішній президент США Дональд Трамп відмовився від участі США у Транс-Тихоокеанському партнерстві (ТТП), попередника Всеосяжної і Прогресивної Угоди про Транс-Тихоокеанське Партнерство. Відповідно, вступ до блоку розглядався як своєрідна "швидка допомога" для китайського промислового виробника, особливо — середнього та дрібного. У першу чергу, для Гонконгу, котрий розглядається світовою бізнес-спільнотою як китайський "троянський кінь" для регіональних партнерів. При цьому ідеологічною основою створення договору з китайської сторони був анти-американізм. А з боку інших країн-членів об'єднання і , одночасно, діючих партнерів США по численних інших м/н організаціях – навпаки, - боротьба з регіональною експансією Китаю та просування необхідності захисту та поваги до національних суверенітетів. Першим проявом описуваного конфлікту інтересів стала заява Японії щодо "необхідності прокинутися та підтримати Тайвань у його протидії зазіханням китайців на суверенітет острова-держави". Цю заяву одноголосно підтримали всі підписанти договору, що викликало шок у китайського керівництва, оскільки блок створювався з протилежною метою.

Вже згадувалося, що за задумом авторів ідеї, регіональний пакт був покликаний стимулювати розвиток торгівельного і логістичного секторів Гонконгу, однієї з чотирьох основних галузей спеціального району, частка якого у загально-китайському ВВП стала різко знижуватися. Адже гонконгзька економіка отримала розвиток саме за рахунок логістики та припортової інфраструктури, а також пов'язаними з ними фінансово-економічними процесами. Крім цього, китайське керівництво покладає надії на даний проект, як на спосіб боротьби з галопуючим рівнем безробіття.


Традиційна підступність китайської ідеї щодо кологій полягає у тому, що у майбутньому стратегія скорегується і упор буде перенесено з острова — на материк — тобто, з Гонконгу — на Шанхай, Шеньчжень, Нінгбо та ін., а в регіоні ЮВА, в цілому,– на прокитайську ASEAN.

Вірулентність з китайською специфікою


А тепер розглянемо, яким чином економіка Китаю впливає на світову торгово-фінансову систему.


Як найбільший у світі експортер за вартістю, Китай у 2020 році вивозив товарів по всьому світові на суму 2,591 трл. дол. США. Цей обсяг, скоріш, не стільки відбиває зростання на 22,3% з 2016 року та на 3,7% з 2019 по 2020 рік, або 13,8% від загального світового експорту (виходячи із загальної суми 19,709 трлн доларів на 2019 рік) — скільки є дзеркалом девальвації світових валют. Майже половина (47,6%) вартісного експорту континентального Китаю припадає на поставки до інших азійських країн, а 20,8% — до Північної Америки. Експорт до ЄС склав 20,7% від усього обсягу. Менший відсоток припадає на Африку (4,4%), Латинську Америку, виключаючи Мексику, але включаючи Карибський басейн (4,1%) і Океанію на чолі з Австралією (2,5%).


Частка України у китайському експорті-імпорті становить не більше 0,6%. Відповідно, питання про інтереси КНР в Україні — скоріше, тема для внутрішньоукраїнської пропаганди.

Приманка для китайців у вигляді використання найбільшого в Європі ринку, в даному випадку, не спрацьовує. Китайських експортерів цікавить купівельна спроможність держави та її населення. А Україна, за цими показниками, — на одному з останніх місць серед європейських країн. Саме цим пояснюється те, що тривалий час будь – які перемовини буксують, і справа не йде далі взаємних заяв чиновників другого-третього ешелону обох країн. Наприклад, у 2016 та 2018 роках мова йшла про те, що, мовляв, непогано б вступити у переговори щодо створення Спеціальної Зони Вільної Торгівлі. Тоді як навіть близькі до України — Молдова і Грузія — вже домоглися свого від китайців.


І про найзаповітніше…


Основною зовнішньою перешкодою для відновлення економіки КНР китайські експерти вважають ініційовану адміністрацією колишнього президента Трампа американсько-китайську торгівельну війну. При цьому, слід зазначити, що основні надії на перемир'я вселяла можлива участь китайських лобістів як жорстких спонсорів у виборчій кампанії демократичного кандидата у Президенти США.


Оскільки жорстке спонсорство передбачає обов'язкове виконання кандидатом передвиборних обіцянок, то від нового керівництва США очікували припинення тарифної війни з Китаєм, наслідки якої відчуває на собі весь світ.

У попередніх частинах дослідження ми відзначали, що оскільки Байден зв'язаний по руках і ногах всебічним контролем з боку Конгресу, то поступки Китаю відбуватимуться поступово, а не раптом і відразу. І, дійсно, перші передвиборчі кроки ознаменували собою пом'якшення санкцій у відношення корпорації Нuawei та призначення в якості торгового представника США в Азії Кетрін Тай( Дай Ци), етнічної китаянки, яка раніше займалася введенням санкцій проти КНР по лінії СОТ.

Але вже у травні Тай заявила, що її місія буде спрямована на вступ США у період інтенсивної конкуренції з Китаєм. І першим кроком адміністрації Байдена стане збереження введеної Трампом заборони на інвестиції в економіку США для деяких китайських компаній. Однак, незважаючи на взаємне брязкання зброєю, експорт Китаю до США все ще зростає, у той час як Китай збільшує закупівлі американських товарів, хоч цього і недостатньо для досягнення status-quo. У свою чергу, міністр торгівлі Китаю Ван Вентао 26 червня 2021 року заявив, що Китай продовжує відкривати свою економіку, незважаючи на проблеми пандемії, і перерахував ряд галузей, у яких послаблено контроль над іноземними інвестиціями і торгівлею.

Поки ж ми спостерігаємо відновлення інтенсивного переговорного процесу, незважаючи на відсутність інформації про будь-який прогрес у переговорах по тарифами або про вирішення інших економічних проблем у відносинах між країнами.


У той же час, Тай пообіцяла притримуватися торгівельного пакту від січня 2020 року, заявивши 5 травня 2021 року, що вона «поважає спадкоємність зовнішньоекономічної політики США».

На цьому тлі Кетрін Тай і міністр фінансів США Джаннет Йеллен провели ряд багатогодинних переговорів з віце-прем'єром Китаю Лю Хе. За нашими есклюзивними даними, швидше за все, мова йшла про пом'якшення китайських відповідей на американські санкції та скорочення обсягу заходів, спрямованих на запобігання негативним наслідкам санкцій США. Дані кроки керівництва КНР мало що зроблять для ослаблення тиску на китайські компанії, яким в даний час відмовлено у доступі до ключових західних промислових технологій, проте плекають сподівання Пекіну на увагу інвесторів.





Треба звернути увагу і на новий закон Про подолання санкцій, прийнятий вищим законодавчим органом Китаю 10 червня 2021 року, нібито покликаний "забезпечити правову підтримку для широкомасштабних дій у відповідь, націлених проти будь-яких осіб, їхніх сімей та організацій, відповідальних за дотримання іноземних санкцій". Це сталося через два дні після того, як Сенат США прийняв закон про інновації та конкуренцію, в якому Китай визначено ключовим суперник технологічної переваги США.

Варто також звернути увагу, що у вересні 2020 року Міністерство торгівлі КНР почало вести Список "ненадійних осіб для іноземного бізнесу", до якого увійшли головні китайські партнери американського бізнесу, а у січні 2021 року те ж саме міністерство видало "Закон про блокування", який вимагає від китайських компаній повідомляти про іноземні обмеження на економічну або торговельну діяльність китайського бізнесу.

У свою чергу, американська сторона досі чітко не позначила свою позицію щодо регіону. Всі очікують, що це, нарешті, буде зроблено на саміті АЕЕС у листопаді поточного року. Але деякі експерти, близькі до Демократичного Кокусу Конгресу США, кажуть, що американська сторона навряд чи на той час озброїться чіткою регіональною торговельно–економічною стратегією. І у війні тигра з драконом навряд чи у доступному для огляду майбутньому з'явиться переможець. Це означає, що країнам-аутсайдерам на кшталт України доведеться тримати ніс за вітром, аби встигнути зманеврувати і сховатися за спиною найсильнішого.


(далі – буде)




125 перегляд0 коментар

Останні пости

Дивитися всі